Журнал «Медицина неотложных состояний» Том 18, №4, 2022
Вернуться к номеру
Особливості клінічної характеристики коронавірусної інфекції під час третьої хвилі пандемії в Україні
Авторы: Крамарьов С.О., Євтушенко В.В., Серякова І.Ю.
НМУ імені О.О. Богомольця, м. Київ, Україна
Рубрики: Медицина неотложных состояний
Разделы: Медицинские форумы
Версия для печати
Актуальність. Пандемія COVID-19 характеризується хвилеподібним перебігом, одним із ключових факторів якого вважається поява нових штамів коронавірусу. Одним із перших штамів, що циркулював у 2020 році, був альфа-варіант SARS-CoV-2, під час наступних спалахів 2020–2021 років домінували південноафриканський бета-штам та дельта-штам. Із січня 2022 року в Україні реєструється черговий спалах захворюваності, здебільшого обумовлений штамом омікрон. Нові штами можуть супроводжуватись зміною клінічної картини захворювання, вивчення яких допоможе розуміти еволюцію захворювання.
Мета дослідження. Визначення особливостей клінічної характеристики коронавірусної інфекції в дітей під час третьої хвилі захворюваності.
Матеріали та методи дослідження. Діти віком від народження до 18 років із підтвердженими випадками COVID-19, які перебували на стаціонарному лікуванні у КНП «Київська міська дитяча клінічна інфекційна лікарня» (м. Київ, Україна) у період із червня 2020 року до грудня 2021 року.
Результати та обговорення. Була проаналізована 861 історія хвороби дітей віком від народження до 18 років. Серед них було 340 пацієнтів, які були госпіталізовані впродовж першої хвилі зростання захворюваності, 190 — упродовж другої хвилі та 331 пацієнт — у період третьої хвилі захворюваності в Україні. У когорті досліджуваних були представлені пацієнти всіх вікових груп: до 1 місяця життя — 67 (7,8 %), від 1 місяця до 1 року — 198 (23 %), від 1 до 5 років — 313 (36,4 %), від 6 до 9 років — 122 (14,2 %), від 10 до 18 років — 161 (18,7 %). Упродовж 3-ї хвилі серед госпіталізованих істотно збільшилась частка дітей віком від 1 до 5 років, що зросла до 146 (44,1 %) проти 167 (31,5 %) при першій та другій хвилях (p = 0,0002). У 99 (11,5 %) пацієнтів була хронічна супутня патологія. При цьому серед пацієнтів першої та другої хвиль частка хворих із супутньою патологією становила 8,5 %, а під час третьої хвилі — 16,3 % (р = 0,0005). У клінічній картині в більшості пацієнтів спостерігались: лихоманка — у 827 (96,1%), загальна слабкість — у 811 (94,2 %), зниження апетиту — у 762 (88,5 %), прояви риніту — у 540 (62,7 %), кашель — у 593 (68,9 %) та біль у горлі — у 218 (25,3 %). У пацієнтів, які були госпіталізовані під час третьої хвилі, вірогідно частіше спостерігались прояви риніту (79,2 % проти 52,5 % під час першої та другої хвиль (р = 0,0001)), кашель (81,6 % під час третьої хвилі проти 60,9 % під час першої та другої хвиль (р = 0,0001)), задишка (8,5 % проти 4,7 %, р = 0,02), зниження апетиту (98,5 % проти 82,3 %, р = 0,0001), діарея (12,4 % проти 7,5 %, р = 0,02). У той же час частка дітей зі змінами паренхіми при інструментальному дослідженні суттєво не змінилась (75,0 % проти 79,4 %, р = 0,16).
Висновки. Серед госпіталізованих хворих під час третьої хвилі спостерігається тенденція до збільшення частки хворих віком 1–5 років. У клінічній картині частіше, ніж під час попередніх хвиль, спостерігались загальні симптоми (загальна слабкість, зниження апетиту), симптоми риніту, кашель та порушення дихальної функції.