Журнал «Медицина неотложных состояний» Том 18, №4, 2022
Вернуться к номеру
Біоетичні проблеми вакцинації проти COVID-19 та їх вплив на подорожування поза межами України
Авторы: Задорожна В.І., Винник Н.П.
ДУ «Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського НАМН України», м. Київ, Україна
Рубрики: Медицина неотложных состояний
Разделы: Медицинские форумы
Версия для печати
Актуальність. Третій рік світ живе з емерджентною інфекцією COVID-19. На 04.02.2022 р. загалом було виявлено 389 133 099 випадків цієї хвороби, серед яких 5 733 487 — летальних. В Україні ці показники відповідно становили 4 213 675 та 100 983 випадки, а в цей день були зареєстровані 43 778 захворілих, і це був найвищий показник за весь попередній період. Завдяки консолідації світових зусиль безпрецедентно швидко було створено низку вакцин, зокрема й з використанням інноваційних платформ, широке використання яких за принципом «для екстреного застосування» дозволило знизити показники госпіталізації та летальності і значно зменшити навантаження на системи охорони здоров’я. Однак вакцинація як засіб специфічної профілактики завжди супроводжувалася багатьма біоетичними проблемами, а в процесі вакцинації проти COVID-19 додатково виникли нові питання як актуальні для окремих країн, так і такі, що мають глобальне значення.
Метою роботи було визначення основних біоетичних питань, пов’язаних із COVID-19, які потребують подальшого вирішення, зокрема й тих, що стосуються подорожування за межами України.
Матеріали та методи. У роботі було використано бібліосемантичний та аналітичний методи, статистичні дані ДУ «Центр громадського здоров’я МОЗ України», сайта Worldometer COVID-19 Data.
Результати. Вакцинація проти COVID-19 в Україні проводиться з 24.02.2021 р., у той час як у розвинутих країнах світу вона розпочалася з грудня 2020 р. Усі вакцини проти COVID-19 на момент їх впровадження мали статус «для екстреного застосування», оскільки ще не пройшли всіх необхідних етапів щодо остаточного визначення їх ефективності і безпеки. У той же час епідемічна ситуація у світі вимагала негайних заходів, серед яких на специфічну профілактику покладалися найбільші сподівання. Станом на 03.02.2022 р. в Україні 2 дози вакцини отримали 14 728 642 мешканці країни (33,4 % населення), додаткову та бустерну — відповідно 19 423 та 421 057 осіб. Зараз у у нашій країні використовують векторні вакцини, отримані за технологією Оксфордського університету та британсько-шведської компанії AstraZeneca (AstraZeneca, Covishield та SKBio відповідно італійського, індійського та корейського виробництва) на основі модифікованого аденовірусу шимпанзе ChAdOx1; мРНК-вакцини — Comirnaty/Pfizer-BioNTech (німецької біотехнологічної компанії BioNTech та американського фармакологічного концерну Pfizer) та Moderna (американської фармацевтичної компанії Moderna); інактивовану вакцину CoronaVac (китайського фармацевтичного підприємства Sinovac Biotech). Вони пройшли прекваліфікацію ВООЗ, крім того, зараз препарати виробництва Pfizer-BioNTech та Moderna вже мають офіційне визнання FDA (Foodand Drug Administration, США) для осіб із 18 років. Однак країни світу виявилися не в однаковій ситуації як щодо доступу до вакцинації загалом, так і щодо вибору конкретних вакцинних препаратів. Це вплинуло як на подальші рівні охоплення щепленнями населення цих країн, так і на можливості вакцинованих громадян деяких країн, зокрема й України, подорожувати, оскільки певні країни продовжують визнавати сертифікати вакцинації лише певними вакцинами.
Основними біоетичними питаннями вакцинації проти COVID-19, що потребують подальшого вирішення, є такі:
— неврахування науково обґрунтованих підходів до вакцинації (пріоритетність груп ризику на початку вакцинації на тлі дефіциту вакцин, строки вакцинації перехворілих, тривалість збереження специфічного імунітету після захворювання та вакцинації і його якість; необґрунтованість вакцинації дитячих вікових груп; обмеженість варіантів ревакцинації законодавчо визначеними схемами; різке зниження ефективності вакцин у процесі мутації вірусу SARS-CoV-2 (зокрема, варіант Omicron) тощо);
— широкомасштабне використання вакцин за принципом «для екстреного застосування» без належного фармаконагляду за несприятливими подіями та впровадження програми довготривалого моніторингу за вакцинованими тими препаратами, що створені за інноваційними технологіями, які передбачають залучення клітин організму людини для синтезу антигену вірусу;
— обов’язковість вакцинації препаратами «для екстреного застосування»;
— відсутність системи страхової медицини, що передбачала б відповідні виплати при післявакцинальних ускладненнях;
— підвищення ризиків недотримання обмежувальних заходів та інфікування при проходженні щеплень на тлі підйому захворюваності та скупченості бажаючих вакцинуватися, у тому числі у зв’язку із законодавчою обов’язковістю;
— вакцинація дітей препаратами, що не пройшли офіційне визнання для вакцинації дорослих;
— низька ефективність вакцин щодо запобігання інфікуванню, маніфестних проявів захворювання, ризик подальшого поширення збудника інфекції вакцинованими, що знижує прихильність населення до вакцинації;
— неврахування епідемічних ризиків при наданні законодавчо затверджених переваг для вакцинованих щодо зменшення вимог карантинних заходів;
— неврахування за умов обов’язкової вакцинації випадків захворювання на COVID-19, що не ввійшли до офіційної статистики, але підтверджені серологічно;
— не завжди наявна можливість вибору вакцини для вакцинального комплексу;
— проблема підробних сертифікатів, яка сприяє дискредитації вакцинопрофілактики загалом;
— відсутність однакового підходу щодо тривалості визнання сертифікатів вакцинації та довідок про перенесене захворювання в різних країнах; невизнання в деяких країнах світу, зокрема європейських, окремих вакцин, які прекваліфіковані ВООЗ. Останнє питання є таким, що ускладнює при всіх інших однакових обставинах можливість для мандрівників відвідувати ці країни.
Висновки. Безпрецедентна широкомасштабна специфічна профілактика COVID-19 значно розширила коло біоетичних проблем, пов’язаних із вакцинацією, які потребують подальшого вирішення.