Журнал «Медицина неотложных состояний» Том 18, №4, 2022
Вернуться к номеру
Гарячка Чикунгунья як актуальна проблема для України
Авторы: Виноград Н.О., Шуль У.А.
Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького МОЗ України, м. Львів,Україна
Рубрики: Медицина неотложных состояний
Разделы: Медицинские форумы
Версия для печати
Актуальність. Гарячка Чикунгунья — ендемічне зооантропонозне арбовірусне захворювання, збудник якого належить до роду Alphavirus родини Togaviridae. Існує три генотипи вірусу за філогенетичним аналізом, що зумовлює відмінності у клінічній маніфестації хвороби. Тривалий час гарячка Чикунгунья входить у перелік основних хвороб тих, хто подорожує, і залишається однією з найактуальніших тропічних інфекцій.
Гарячка Чикунгунья поширена більше ніж у 100 країнах світу і належить до переліку патогенів ВООЗ із найвищим пріоритетом. Від 2005 року триває стрімке зростання захворюваності, вірус поширився на більшість країн Африки, Південно-Східної Азії та Карибського регіону, а також на країни Європи та Північної Америки. Станом на серпень 2021 році у світі були зареєстровані 86 304 випадки захворювань, із них найбільша кількість — у Бразилії (68 тис.).
Перший масштабний спалах у Європі описаний у 2007 році в Північній Італії (197 випадків), у 2010 році — у Франції. Щорічно випадки гарячки Чикунгунья, що пов’язані з подорожами на ендемічні території, реєструються в різних європейських країнах (Франції, Данії, Норвегії, Чехії, Італії).
Резервуаром збудника є мавпи, птахи, худоба, під час епідемій — і сама людина. Специфічними векторами вірусу є комарі роду Aedes. Завдяки мутації A226V, що забезпечила адаптацію вірусу до Ae. albopictus, цей вірус став найпоширенішою арбовірусною інфекцією на планеті. У Європі ефективними векторами є Ae. albopictus, Ae. aegypti, у країнах Африканського континенту також Ae. luteocephalu, Ae. dalzieli, Ae. furcifer, Ae. taylori, Ae. africanus.
ВООЗ визначає три гострі форми клінічного перебігу хвороби: атипову (легку), класичну форму, тяжку геморагічну (ураження генетичним варіантом Е1A226V), а також хронічну форму. У 3–25 % випадків хвороба має безсимптомний перебіг. Специфічна терапія та імунопрофілактика відсутні.
Мета дослідження. Оцінити актуальність і ризики занесення вірусу, імовірність формування ареалів гарячки Чикунгунья на території України внаслідок міграційних процесів та кліматичних змін.
Матеріали та методи. Аналітично-прогностичний, екологічний методи; звіти ВООЗ та ЄвроCDC; літературні джерела щодо проблеми в Україні та світі.
Результати та обговорення. Перший масштабний спалах цього захворювання в Європі описаний у 2007 році в Північній Італії (197 випадків), у 2010 році — у Франції, де захворювання стало автохтонним. Щорічно випадки гарячки Чикунгунья, що пов’язані з подорожами на ендемічні території (Індонезія, Сінгапур, Індія, Таїланд, острів Реюньйон і Мальдівські острови), реєструються в різних країнах Європи (Франції, Данії, Норвегії, Чехії тощо).
За даними МОЗ, в Україні у 2016–2018 роках було лабораторно підтверджено три випадки гарячки Чикунгунья, а у 2019 році — два випадки в м. Києві, коли захворіли туристи, які повернулися після відпочинку в Таїланді. Не виключено, що були й інші випадки інфікування, але відсутність можливостей верифікації ускладнює їх виявлення в нашій державі.
В Україні наявні обставини, що значно потенціюють ризик занесення вірусу гарячки Чикунгунья та інтродукцію відповідних векторів на територію нашої держави. До них належать інтенсивні міжнародні зв’язки (дипломатичні, туристичні), виїзд на тимчасове працевлаштування в інші країни, участь у миротворчих акціях, торгові відносини, авіасполучення тощо.
Глобальне потепління сприяє ефективній трансмісії вірусу серед європейських країн комарами Aе. albopictus, а середнє значення температури 20–22 °С впродовж одного місяця забезпечує їх векторну спроможність. За прогнозами науковців, до середини XXI сторіччя буде спостерігатися значне розширення меж ареалів циркуляції низки комариних арбовірусних інфекцій. Більшість країн Східної й Центральної Європи, у тому числі Україна, будуть ендемічними територіями щодо гарячки Чикунгунья.
Висновки. Гарячка Чикунгунья є актуальною проблемою тих, хто подорожує, що обумовлює необхідність її вивчення в Україні. Активні міграційні процеси, подорожі та кліматичні зміни значно підвищують ризики занесення вірусу та формування ареалів його поширення в нашій державі.