Журнал «Медицина неотложных состояний» Том 18, №4, 2022
Вернуться к номеру
Клінічний поліморфізм геморагічної гарячки з нирковим синдромом в Україні
Авторы: Виноград Н.О., Буркало Т.В.
Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького МОЗ України, м. Львів, Україна
Рубрики: Медицина неотложных состояний
Разделы: Медицинские форумы
Версия для печати
Актуальність. Ортохантавіруси (родина Hantaviridae) — збудники особливо небезпечних природно-вогнищевих інфекційних захворювань, які спричиняють у людей геморагічну гарячку з нирковим синдромом (ГГНС) та хантавірусний кардіопульмонарний синдром (ХКПС). Відомі понад 20 серотипів збудників ГГНС, із яких найактуальнішими є Hantaan, Dоbrоvа/Веlgrаd, Saaremaa, Seoul, Puumala. Клінічна маніфестація ГГНС суттєво різниться при ураженні різними серотипами хантавірусів. Найтяжчі клінічні форми зумовлені Hantaan, Seoul, Dobrava з розвитком класичних п’яти фаз хвороби. Зараження людей серотипом Puumala маніфестує нефро-нефритом і має легший клінічний перебіг.
Чинниками ризику ураження людей ортохантавірусами є приналежність до професійних груп ризику, перебування на ендемічних територіях, останньому сприяє інтенсифікація різних видів міграції населення: трудова, військова, рекреаційна, паломницька тощо.
В Україна ГГНС вивчалася від 50-х років минулого сторіччя, але не були з’ясовані видовий склад ортохантавірусів, особливості клінічного перебігу хвороби в дітей і дорослих з урахуванням видового складу збудників.
Мета дослідження. Визначити основні синдромальні комплекси ГГНС при моноінфікуванні ортохантавірусами Dоbrоvа/Веlgrаd (DOB) і Puumala (PUU), а також при поєднаному зараженні збудниками цих двох серогруп.
Матеріали та методи. Хворі з лабораторно підтвердженим діагнозом ГГНС на госпітальному етапі надання медичної допомоги; клінічні, біохімічні, серологічні, інструментальні, статистичні методи.
Результати та обговорення. Серологічними методами з використанням ІФА верифіковані 180 випадків ГГНС. Хворі були госпіталізовані до інфекційних відділень із приводу гарячкових захворювань нез’ясованої етіології на 1–3-й день хвороби за клінічними показаннями. Серед них переважали дорослі особи (64,4 ± 3,6 %), чоловічої статі (66,7 ± 3,5 %), які проживали в сільській місцевості. Середній вік становив 27,5 року. Стан хворих був оцінений як середньотяжкий у 87,2 ± 2,5 % випадків, тяжкий — у 10,0 ± 2,2 %.
Виявлені основні синдроми при моноінфікуванні DOB і PUU, а також при поєднаному зараженні DOB + PUU: нирковий (161), ураження дихального тракту (118), геморагічний (107), ураження нервової системи (105), травного тракту (104).
У всіх хворих був виражений загальноінтоксикаційний синдром: гіпертермія тіла понад 38 °С (100,0 %), головний біль (98,3 ± 1,0 %) і лейкоцитоз (83,9 ± 2,7 %). Нирковий синдром маніфестував болем у попереку (53,4 ± 3,9 %), протеїнурією (67,1 ± 3,7 %), зростанням рівнів креатиніну (59,6 ± 3,9 %), гематурією (52,2 ± 3,9 %). При геморагічному синдромі типовими були петехії, екхімози, крововиливи (підшкірні, склери), кровотечі різної локалізації (94,4 ± 2,2 %). Ураження органів дихання проявлялося гіперемією слизової ротоносоглотки (66,1 ± 4,4 %), кашлем (66,9 ± 4,3 %); нервової системи — головокружіннями (81,0 ± 3,8 %); травного тракту — гепатитами (76,9 ± 4,1 %).
На підставі узагальнення бази даних і даних спостережень пацієнтів у динаміці хвороби було сформульовано клінічну частину стандарту визначення випадку захворювання на ГГНС.
Висновки. Геморагічна гарячка з нирковим синдромом у західноукраїнському регіоні є актуальним ендемічним природно-вогнищевим захворюванням, що спричиняють ортохантавіруси серотипів Dоbrоvа/Веlgrаd, Puumala. Клінічна маніфестація ГГНС характеризується поліорганими ураженнями і складними різноплановими синдромальними комплексами, що потребує верифікації на етапі диференціальної діагностики.