Журнал «Медицина неотложных состояний» Том 18, №4, 2022
Вернуться к номеру
Порушення у тромбоцитарній ланці гемостазу у хворих на хронічний гепатит С та їх корекція
Авторы: Верба Н.В.
Одеський національний медичний університет, м. Одеса, Україна
Рубрики: Медицина неотложных состояний
Разделы: Медицинские форумы
Версия для печати
Актуальність. Використання препаратів прямої противірусної дії стало справжнім проривом у лікуванні хворих на хронічний гепатит С (ХГС). Однак, незважаючи на значні успіхи науковців у цьому напрямку, не всі хворі мають доступ до лікування, особливо в умовах пандемії коронавірусної хвороби. Часто хворі на ХГС звертаються до лікаря зі скаргами, не пов’язаними із безпосереднім ураженням печінки вірусом гепатиту С (HCV). І лише при ретельному обстеженні виявляється, що хворий інфікований HCV і ми маємо справу з позапечінковими проявами хвороби.
Мета дослідження. Визначити вплив патогенетичного лікування на показники тромбоцитарної ланки гемостазу у хворих із позапечінковими проявами ХГС.
Матеріали та методи. Обстежені 68 хворих на ХГС. Усі хворі на ХГС були поділені на 2 групи. До І групи ввійшли 35 хворих, яким призначали загальноприйняте лікування із застосуванням гепатопротекторів протягом 24 тижнів. ІІ групу становили 33 хворі на ХГС, яким як гепатопротектор призначали препарат метадоксин 0,5 г двічі на добу протягом 12 тижнів, упродовж наступних 12 тижнів по 0,5 г один раз на добу. Діагноз ХГС встановлювали на підставі клініко-епідеміологічних даних і підтверджували виявленням у сироватці крові хворих специфічних антитіл методом імуноферментного аналізу та РНК вірусу гепатиту С за допомогою полімеразної ланцюгової реакції. Для вивчення тромбоцитарної ланки гемостазу проводили дослідження активованого часткового тромбопластинового часу (АЧТЧ), загальної кількості тромбоцитів (PLТ) у периферичній крові, ширини їх розподілу (PDV) та середнього об’єму (MPV).
Результати та обговорення. Кровоточивість ясен під час звернення турбувала 12 (34,28 %) хворих І групи та 12 (36,36 %) хворих ІІ групи. Через 4 тижні кровоточивість ясен зберігалась у 8 (22,86 %) хворих І групи та у 4 (12,12 %) хворих ІІ групи. Уже при опитуванні через 12 тижнів спостереження дана скарга не реєструвалась у жодного хворого ІІ групи, тоді як у І групі спостерігалась і на 12-му місяці від початку лікування у 15 (42,86 %) хворих, що було на 6,5 % більше, ніж при первинному опитуванні. Петехіальні висипання на шкірі при першому огляді діагностовані в 10 (28,57 %) хворих І групи та 9 (27,27 %) хворих ІІ групи. Через 4 тижні висипання спостерігались у 6 (17,14 %) хворих І групи та у 2 (6,06 %) хворих ІІ групи. Під час огляду хворих через 12 тижнів спостереження петехіальні висипання не виявлені в жодного хворого ІІ групи, тоді як у І групі зберігались і на 12-му місяці від початку лікування у 22,85 % хворих. Також при зверненні у 7 (20,00 %) хворих І та 6 (18,18 %) хворих ІІ групи встановлені випадки періодичних носових кровотеч. Через 4 тижні у хворих, до комплексного лікування яких додавали метадоксин, носові кровотечі припинились і не відновлювались протягом усього періоду спостереження. У хворих, які отримували терапію іншими гепатопротекторами, періодичні носові кровотечі спостерігались 1 раз на місяць у 5 (14,28%) випадках.
Наявність скарг на кровоточивість ясен, петехіальні висипання та періодичні носові кровотечі корелювала з лабораторними показниками, які підтверджували порушення у функціонуванні тромбоцитарної ланки гемостазу. Так, при зверненні PLT у хворих І та ІІ групи була нижчою, ніж у здорових осіб, на 29,31 і 23,49 % відповідно (р < 0,001). При цьому кількість хворих зі зниженою PLT у І групі становила 19 (54,28 %) та у ІІ групі — 17 (51,51 %). При обстеженні хворих через 4 тижні зниження PLT встановлене в 17 (48,57 %) хворих І групи та у 7 (21,21 %) хворих ІІ групи. Через 12 тижнів PLT нормалізувалась у 5 (14,29 %) хворих І групи та у 6 (18,8 %) — ІІ. Через 24 тижні від початку лікування зниження PLT діагностоване у 12 (34,28 %) хворих І групи, а в ІІ групі у всіх хворих відбувалась нормалізація PLT. При визначенні PLT через 6 місяців спостерігали збільшення кількості хворих у І групі зі зниженням цього показника до 14 (40,00 %). Такою ж їх кількість була і через 12 місяців. Одночасно у хворих ІІ групи зниження PLT не було встановлене протягом подальшого обстеження через 6 та 12 місяців.
При первинному обстеженні MPV перевищував фізіологічні показники на 85,48 % у І групі та на 82,79 % у ІІ групі. Через 4 тижні цей індекс був більшим за показники у здорових осіб на 76,88 % в І групі і залишався на тому ж рівні протягом усього періоду спостереження. У ІІ групі через 4 тижні спостерігалось зниження цього показника до 55,38 %, через 12 тижнів — до 12,37 %, а при дослідженні MPV через 24 тижні, 6 та 12 місяців спостерігалась його нормалізація (р < 0,001).
PDW хворих на ХГС при зверненні був вищим, ніж у здорових осіб, на 14,13 та 13,25 % у І та ІІ групі відповідно (р < 0,001). Через 4 тижні від початку лікування цей показник перевищував фізіологічні показники на 12,51 та 8,65 % у І та ІІ групі відповідно. При визначенні цього індексу через 12 тижнів встановлено його підвищення на 11,51 % в І групі та на 3,66 % — у ІІ. Нормалізація PDW відбувалась на 24-му тижні лікування в ІІ групі, а в І групі він продовжував залишатись підвищеним (р < 0,001).
Ще один показник стану тромбоцитарної ланки гемостазу — АЧТЧ також змінювався на фоні призначеного хворим комплексного лікування. Так, до початку лікування АЧТЧ у хворих на ХГС подовжувався на 8,05 с в І і 7,62 с — у ІІ групі (р < 0,001). При визначенні АЧТЧ через 4 тижні відзначали подовження цього показника на 6,33 та 4,33 с в І і ІІ групі відповідно (р < 0,001). На 12-му тижні лікування АЧТЧ перевищував значення здорових осіб: на 6,51 с — у І і на 1,62 с — у ІІ групі. На 24-му тижні спостерігалась нормалізація АЧТЧ у хворих ІІ групи та його подовження до 6,63 с у хворих І групи (р < 0,001). Збільшення АЧТЧ зберігалось в І групі на 6 та 2 місяці до 6,91 та 7,03 с відповідно (р < 0,001). А у хворих ІІ групи тривалість АЧТЧ була такою, як і у здорових осіб.
Висновки. Під впливом комплексного лікування із використанням метадоксину відновлювалися показники тромбоцитарної ланки гемостазу, а саме: PLТ і АЧТЧ, що клінічно проявлялося зникненням проявів геморагічного синдрому у хворих на ХГС. Отже, призначення метадоксину у хворих на ХГС із геморагічним порушеннями є доцільним і патогенетично обґрунтованим.