Журнал «» Том 14, №5, 2021
Вернуться к номеру
Разова добова доза ривароксабану може асоціюватися з вищим ризиком кровотечі, ніж інші пероральні антикоагулянти
Рубрики: Кардиология
Разделы: Медицинские форумы
Версия для печати
Reference: Rivaroxaban’s single daily dose may lead to higher bleeding risk than other DOACs. Publish date: October 11, 2021. https://www.mdedge.com/internalmedicine/article/247271/hematology/rivaroxabans-single-daily-dose-may-lead-higher-bleeding
Дослідження, у якому порівнювали три типи прямих пероральних антикоагулянтів (ПОАК), продемонструвало, що ривароксабан асоціювався з набагато більшим ризиком загальної та великої шлунково-кишкової кровотечі, ніж апіксабан або дабігатран.
Провідні автори дослідження — Арнар Брагі Інгасон, MD, і Ейнар С. Бйорнссон, MD, PhD, зазначили в електронному листі, що результати, опубліковані у виданні «Annals of Internal Medicine», можуть допомогти при виборі ПОАК у групі пацієнтів високого ризику з наявними в анамнезі виразковою хворобою або перенесеною великою шлунково-кишковою кровотечею. ПОАК призначають при таких станах, як фібриляція передсердь, венозна тромбоемболія та ішемічний інсульт, але вони також, як відомо, викликають шлунково-кишкові кровотечі. Попередні дослідження продемонстрували, що ривароксабан має вищий ризик шлунково-кишкової кровотечі, ніж інші ПОАК.
Дані дослідження, в яких використовувалися великі адміністративні бази даних, «мали притаманний для них ризик упередженості відбору даних через страховий статус, вік та супутні захворювання внаслідок їх походження зі страхових/адміністративних баз даних. Крім того, їм бракувало фенотипових деталей стосовно шлунково-кишкової кровотечі», — повідомили Бйорнссон та Інгасон, співробітники університетської лікарні Ландспіталі, Рейк’явік, Ісландія.
Добова доза може збільшити ризик
Ривароксабан призначають у вигляді однократної добової дози на відміну від схеми прийому апіксабану та дабігатрану двічі на добу. «Ми припустили, що це може призвести до більшої дисперсії концентрації препарату в плазмі крові, що робить цих пацієнтів більш сприйнятливими до шлунково-кишкової кровотечі», — повідомили дослідники.
Використовуючи дані Ісландського реєстру лікарських засобів, національну базу даних про амбулаторні призначення, дослідники порівняли частоту шлунково-кишкових кровотеч серед пацієнтів, які почали прийом апіксабану, дабігатрану та ривароксабану з 2014 по 2019 рік. Загалом були включені 5868 пацієнтів, які приймали один із ПОАК. Серед даних учасників 3217 приймали ривароксабан, 2157 — апіксабан, 494 — дабігатран. Для порівняння шлунково-кишкової кровотечі дослідники використовували зворотне зважування ймовірності, оцінки виживання Каплана — Маєра та регресію Кокса. Порівняно з дабігатраном прийом ривароксабану асоціювався з підвищенням на 63–104 % загального ризику шлунково-кишкової кровотечі та на 39–95 % ризику тяжкої шлунково-кишкової кровотечі. Ривароксабан також мав на 40–42 % вищий загальний ризик шлунково-кишкової кровотечі та на 49–50 % вищий ризик тяжкої шлунково-кишкової кровотечі порівняно з апіксабаном.
Дослідників здивувала низька частота кровотечі з верхніх відділів шлунково-кишкового тракту в групі дабігатрану порівняно з двома іншими препаратами. «Однак ці результати слід інтерпретувати в контексті того, що група дабігатрану була відносно невеликою», — повідомили Бйорнссон та Інгасон електронною поштою.
Загалом когорта дослідження була невеликою порівняно з попередніми реєстровими дослідженнями. Автори аналізу також не враховували соціально-економічний статус або фактори способу життя, такі як вживання алкоголю або куріння. «Однак, оскільки вартість усіх ПОАК в Ісландії подібна, упередженість відбору через соціально-економічний статус малоймовірна», — написали дослідники у своїй роботі. «Зараз ми працюємо над порівнянням частоти тромбоемболій та загальних серйозних кровотеч між препаратами», — відзначили автори.
Лікарі повинні враховувати локалізацію кровотечі
Хоча це і було ретроспективне дослідження, робота, виконана Інгасон та співавт., «імовірно настільки близька, наскільки це можливо, до рандомізованого дослідження», сказав Дон С. Рокі, доктор медичних наук, професор медицини Медичного університету Південної Кароліни, Чарльстон, в інтерв’ю. «З точки зору клініциста, важливо враховувати, що ПОАК можуть відрізнятися за тим, де в шлунково-кишковому тракті відбувається кровотеча», — сказав Рокі. У дослідженні найбільші відмінності спостерігалися за частотою кровотечі у верхніх відділах шлунково-кишкового тракту, де ривароксабан випереджав апіксабан і дабігатран. Він припустив, що пацієнтам, які мають ризик кровотечі з верхніх відділів шлунково-кишкового тракту, можливо буде доцільним розглянути призначення дабігатрану або апіксабану. «Обмеженням даного дослідження є те, що воно, найімовірніше, недостатньо потужне», — сказав Рокі. Також він додав, що не було показано, скільки смертей відбулося безпосередньо від шлунково-кишкової кровотечі або як ускладнення шлунково-кишкової кровотечі. У дослідженні також не видівляли відмінностей між серйозними кровотечами серед ПОАК, зокрема у верхніх або нижніх відділах шлунково-кишкового тракту.
Інші дослідження продемонстрували подібні результати
Інгасон і Бйорнссон повідомили, що їх робота доповнює попередні дослідження, а Ніна С. Абрахам, MD, MSc, яка провела дослідження, подібне до цього, погодилася з таким твердженням.
«За останні 4 роки в переважній більшості досліджень було продемонстровано, що ривароксабан, найімовірніше, викликає шлунково-кишкові кровотечі», — сказала в інтерв’ю Абрахам, професор медицини і консультант відділу гастроентерології та гепатології клініки Майо.
У 2017 році порівняльне дослідження, у спів-авторстві якого була і Абрахам, безпеки прийому ривароксабану, апіксабану та дабігатрану в набагато більшій когорті в США з 372 380 пацієнтів, продемонструвало, що ривароксабан мав найгірший профіль частоти шлунково-кишкової кровотечі. Апіксабан був на 66 % безпечнішим за ривароксабан і на 64 % — за дабігатран для запобігання шлунково-кишковим кровотечам. «Я вважаю, що наша група була першою, хто провів це дослідження і показав клінічно значимі відмінності шлунково-кишкової безпеки доступних прямих пероральних антикоагулянтів», — сказала вона. За словами Абрахам, інші дослідники опублікували подібні результати, а тому тема нового дослідження не потребує подальшого вивчення. «Настав час лікарям зробити кращий вибір, призначаючи прямий пероральний антикоагулянт своїм пацієнтам з фібриляцією передсердь, і це не ривароксабан», — сказала вона.