Мобильная версия

Журнал "Гастроэнтерология" Том 54, №3, 2020

Клінічні й патогенетичні аспекти застосування акупресури в комплексній реабілітації пацієнтів із хронічним панкреатитом у поєднанні з цукровим діабетом 2 типу

Авторы: Бабінець Л.С., Сасик Г.М.
Тернопільський національний медичний університет імені І.Я. Горбачевського МОЗ України, м. Тернопіль, Україна

Рубрики: Гастроэнтерология

Разделы: Клинические исследования

Актуальність. У комплексному лікуванні й реабілітації пацієнтів з найбільш поширеними захворюваннями з успіхом використовують різноманітні методи рефлексотерапії (РТ). Серед них гідне місце займає акупресура (АП) — масаж, що виконується методом надавлювання подушечками пальців у зонах біологічно активних точок за допомогою загальноприйнятих прийомів. Існують окремі публікації, присвячені позитивним результатам застосування РТ при хронічному панкреатиті (ХП) і цукровому діабеті (ЦД) 2 типу, однак вони потребують подальшої розробки й доказовості. Мета дослідження: дослідити ефективність комплексної реабілітації хворих на хронічний панкреатит із супутнім цукровим діабетом із включенням до неї курсу акупресури у комбінації з питними мінеральними водами (ПМВ) Східницького родовища за впливом на клінічний перебіг, параметри ендогенної інтоксикації і стан про- й антиоксидантного статусу. Матеріали та методи. Обстежено 53 пацієнти з ХП і супутнім ЦД. Середній вік пацієнтів становив (52,86 ± 0,83) року; середня тривалість захворювання — (10,96 ± 0,39) року. Хворих розподілили на дві групи за комплексами реабілітаційного лікування. Перша група (30 пацієнтів) отримувала комбінацію загальноприйнятого лікування за протоколом (ЗЛ) із включенням адеметіоніну (сублінгвальні таблетки агепта по 400 мг) протягом одного місяця і курсу питних мінеральних вод за запропонованою методикою (ЗЛ + ПМВ). Друга група (23 пацієнти) додатково до ЗЛ + ПМВ отримувала курс АП за розробленою авторами схемою на основі рекомендацій київської (Мачерет Є.Л. та ін.) і пекінської шкіл РТ (Конг Лін) із 11 сеансів (ЗЛ + ПМВ + АП). Результати. Покращення самопочуття пацієнтів і зменшення інтенсивності симптомів і синдромів ХП у пацієнтів під впливом реабілітаційних програм констатували в обох групах за аналізом кількості пацієнтів з наявними клінічними ознаками у динаміці лікування і за даними тестування за спеціальним опитувальником GSRS. Вищу ефективність запропонованої програми з акупресурою доведено за зменшенням кількості пацієнтів із больовим синдромом на 50 % у І групі й на 68,97 % — у ІІ; за динамікою зростання сумарного показника якості життя за опитувальником GSRS — відповідно у 1,7 і 2,2 раза (p < 0,001); за динамікою зниження індексу ендотоксикозу — на 31,61 і 53,40 % відповідно (p < 0,001); за динамікою зростання рівня антиоксидантної системи захисту глутатіону (SH-груп) — на 19,45 і 36,08 % (p < 0,001). Висновки. Включення курсу акупресури за запропонованою схемою з 11 сеансів до програми місячної комплексної реабілітації із застосуванням гепатотропного сублінгвального препарату адеметіоніну і курсу питних мінеральних вод Східницького родовища протягом 14 днів у пацієнтів з хронічним панкреатитом у коморбідності з цукровим діабетом 2 типу призвело до вищого рівня ефективності. Це довело доцільність використання курсу акупресури у реабілітації таких пацієнтів.

Актуальность. В комплексном лечении и реабилитации пациентов с наиболее распространенными заболеваниями с успехом используют различные методы рефлексотерапии (РТ). Среди них достойное место занимает акупрессура (АП) — массаж, выполняемый методом надавливания подушечками пальцев в зонах биологически активных точек с помощью общепринятых приемов. Существуют отдельные публикации, посвященные положительным результатам применения РТ при хроническом панкреатите (ХП) и сахарном диабете (СД) 2 типа, однако они требуют дальнейшей разработки и доказательности. Цель исследования: изучить эффективность комплексной реабилитации больных хроническим панкреатитом с сопутствующим сахарным диабетом с включением в нее курса акупрессуры в сочетании с питьевыми минеральными водами (ПМВ) Сходницкого месторождения по влиянию на клиническое течение, параметры эндогенной интоксикации и состояние про- и антиоксидантного статуса. Материалы и методы. Обследовано 53 пациента с ХП и сопутствующим СД. Средний возраст пациентов составил (52,86 ± 0,83) года; средняя продолжительность заболевания — (10,96 ± 0,39) года. Больных разделили на две группы в зависимости от комплексов реабилитационного лечения. Первая группа (30 больных) получала комбинацию общепринятого лечения по протоколу (ОЛ) с включением адеметионина (сублингвальные таблетки агепта по 400 мг) в течение одного месяца и курса питьевых минеральных вод по предложенной методике (ОЛ + ПМВ). Вторая группа (23 пациента) дополнительно к ОЛ + ПМВ получала курс АП по разработанной авторами схеме на основе рекомендаций киевской (Мачерет Е.Л. и др.) и пекинской школ РТ (Конг Лин) из 11 сеансов (ОЛ + ПМВ + АП). Результаты. Улучшение самочувствия пациентов и уменьшение интенсивности симптомов и синдромов ХП у пациентов под влиянием реабилитационных программ констатировали в обеих группах на основе анализа количества пациентов с имеющимися клиническими признаками в динамике лечения и по данным тестирования по специальному опроснику GSRS. Высокая эффективность предложенной программы с акупрессурой доказана по уменьшению количества пациентов с болевым синдромом на 50 % в I группе и на 68,97 % — во второй; по динамике возрастания суммарного показателя качества жизни по опроснику GSRS — соответственно в 1,7 и 2,2 раза (p < 0,001); по динамике снижения индекса эндотоксикоза — на 31,61 и 53,40 % соответственно (p < 0,001); по динамике роста уровня антиоксидантной системы защиты глутатиона (SH-групп) — на19,45 и 36,08 % (p < 0,001). Выводы. Включение курса акупрессуры по предложенной схеме из 11 сеансов в программу месячной комплексной реабилитации с применением гепатотропного сублингвального препарата адеметионина и курса питьевых минеральных вод Сходницкого месторождения в течение 14 дней при хроническом панкреатите в коморбидности с сахарным диабетом 2 типа привело к более высокому уровню эффективности. Это доказало целесообразность использования курса акупрессуры в реабилитации таких пациентов.

Background. In the complex treatment and rehabilitation of patients with the most common diseases, various methods of reflexotherapy (RT) are successfully used. Among them, a worthy place is occupied by acupressure (AP) — a massage performed by pressing the pads of the fingers in the areas of biologically active points with the help of conventional techniques. There are some publications devoted to the positive results of the RT use in chronic pancreatitis (CP) and type 2 diabetes mellitus (DM2), but they need further development and evidence. The purpose of the study was to investigate the effectiveness of comprehensive rehabilitation of patients with chronic pancreatitis with concomitant diabetes mellitus with the inclusion of acupressure course in combination with drinking mineral waters (DMW) of Skhidnytsia deposit for the impact on clinical course, endogenous intoxication parameters and pro- and antioxidant status. Materials and methods. We examined 53 patients with CP and concomitant diabetes. The mean age of patients was (52.86 ± 0.83) years; the average duration of the disease is (10.96 ± 0.39) years. Patients were divided into two groups according to the complexes of rehabilitation treatment. Group I (conventional therapy (CT) + DMW — 30 patients) received a combination of conventional treatment according to the protocol (CT) with the inclusion of ademetionine (sublingual tablets agepta 400 mg) for one month and a course of drinking mineral water according to the proposed method. Group II (23 patients) (CT + DMW + AP) in addition to CT + DMW received an AP course according to the scheme developed by the authors based on the recommendations of Kyiv (E.L. Macheret et al.) and Beijing schools by Kong Lin out of 11 sessions. Results. Improvement of the well-being of patients and reduction of the intensity of symptoms and syndromes of CP in patients of both groups under the rehabilitation programs were observed in both groups by analyzing the number of patients with clinical signs in the treatment dynamics and testing by a special GSRS questionnaire. The higher efficiency of the proposed program with acupressure was proved by the pain elimination from 50.0 % in group I to 68.97 % in group II; by the dynamics of the total quality of life according to the GSRS questionnaire from 1.7 to 2.2 times, respectively (p < 0.001); by the decrease of the endotoxicosis index from 31.61 to 53.40 %, respectively (p < 0.001); by the growth of the level of antioxidant system of glutathione protection (SH-groups) from 19.45 to 36.08 % (p < 0.001). Conclusions. Inclusion of a course of acupressure according to the proposed scheme of 11 sessions in the program of monthly comprehensive rehabilitation with hepatotropic sublingual drug ademetionine and a course of drinking mineral waters of Skhidnytsia deposit for 14 days in patients with chronic pancreatitis with concomitant type 2 diabetes mellitus. This proved the feasibility of using a course of acupressure in the rehabilitation of such patients.

Ключевые слова

хронічний панкреатит у коморбідності з цукровим діабетом 2 типу; акупресура; адеметіонін; питні мінеральні води Східницького родовища; ендотоксикоз

хронический панкреатит в коморбидности с сахарным диабетом 2 типа; акупрессура; адеметионин; питьевые минеральные воды Сходницкого месторождения; эндотоксикоз

chronic pancreatitis with comorbid type 2 diabetes mellitus; acupressure; ademethionine; drinking mineral waters of Skhidnytsia deposit; endotoxicosis

doi: http://dx.doi.org/10.22141/2308-2097.54.3.2020.211734

Вступ

У комплексному лікуванні й реабілітації пацієнтів з найбільш поширеними захворюваннями з успіхом використовують різноманітні методи рефлексотерапії (РТ). Серед них гідне місце займає акупресура (АП) — масаж, що виконується методом надавлювання подушечками пальців у зонах біологічно активних точок (БАТ) за допомогою загальноприйнятих прийомів. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), майже 70 хвороб успішно лікуються за допомогою РТ і ще приблизно 200 — поєднанням її з іншими альтернативними методами [1, 2]. Серед багатьох ефектів АП особливо важливими є знеболювання, ліквідація спазму м’язів, покращення тканинного кровообігу, зниження високої концентрації ліпідів у крові, послаблення впливу надмірних емоцій і психічної депресії, посилення імунних реакцій та опірності організму до інфекції [3]. Однак багато фізіологічних впливів РТ взагалі і АП зокрема на людський організм на клінічному і біохімічному рівні залишаються невивченими і потребують дослідження [2]. Вплив на БАТ є прицільним і дуже дієвим. Одним із пояснень лікувальних ефектів АП є принципи міжнейронної взаємодії: величина активності імпульсу, який проходить по еферентному волокну і утворився внаслідок подразнення всіх рецепторів даного рецептивного поля, не перевищує величини імпульсу-відповіді на подразнення від певного центру чи БАТ [1]. Крім того, збудження БАТ призводить до гальмування активності оточуючих рецепторів на сусідніх полях, якщо вони мають зони перекриття із тим полем, яке піддається впливу подразника. Така властивість рецептивних полів дає змогу отримувати більш виражену та диференційовану відповідь при впливі на БАТ порівняно із фізіотерапевтичними процедурами. Виражена стреслімітуюча дія АП дозволяє активувати системи гамма-аміномасляної кислоти мозку, β-ендорфіну, ацетилхоліну, антиоксидантні системи захисту (АОЗ) та ін., призводить до поступового гальмування симпатоадреналової та гіпоталамо-гіпофізарно-надниркової систем, внаслідок чого знижуються енергозатрати організму [4]. Можливість досягнення зниження больової чутливості за допомогою АП обґрунтовує застосування даного методу для обмеження стресових впливів на організм та покращення якості життя пацієнтів із больовим синдромом. Можливим механізмом дієвості АП розглядають зменшення концентрації стресових гормонів у крові (адренокортикотропного, соматотропного, кортизолу та альдостерону) під дією РТ, що призводить до вазодилатації, а також зниження рівня нейротензину та збільшення рівня β-ендорфіну [5].

Сьогодні методи РТ привертають увагу науковців і практиків щодо можливості їх застосування при ураженнях підшлункової залози (ПЗ), які часто призводять до коморбідності хронічного панкреатиту (ХП) і цукрового діабету (ЦД) 2 типу [5].

Захворювання підшлункової залози, за останніми епідеміологічними даними, займають 3-тє місце серед усієї патології шлунково-кишкового тракту (ШКТ) [4, 6, 7]. В Україні за останні три десятиліття захворюваність на панкреатит зросла більш ніж удвічі. При цьому епідеміологічні показники щодо ХП у нашій країні в 3–4 рази гірші, ніж в Європі, причому поширеність продовжує зростати (Степанов Ю.М., 2018; Філіппов Ю.О., 2016) [4, 8]. За даними НДІ гастроентерології НАМН України, в Україні налічується близько 1 млн хворих на ХП [4]. В Україні відбувається зростання кількості хворих на ЦД, яка перевищує відмітку 2 млн осіб. У світі ЦД набув стану пандемії, адже, за оцінками експертів, вже в 2014 р. у світі від ЦД страждали 422 млн дорослих порівняно із 108 млн у 1980 р. Глобальний рівень захворюваності на ЦД майже подвоївся з 1980 р. (з 4,77 до 8,5 %) серед дорослих, а згідно із прогнозами ВООЗ, до 2030 р. ЦД стане 7-мою за значимістю причиною смерті в усьому світі. Тому як ЦД, так і ХП з їх наслідками стають причиною значних економічних втрат для пацієнтів та їх сімей, а також для систем охорони здоров’я і національних економік [9–12].

Існують окремі публікації, присвячені застосуванню РТ у згаданої категорії пацієнтів, які свідчать про позитивні результати включення її у схеми лікування хворих на ХП і ЦД в амбулаторних умовах [1, 3]. Однак вони потребують подальшої розробки й доказовості. Актуальним вважаємо проведення дослідження впливу АП на клінічні прояви коморбідного перебігу ХП і ЦД 2 типу, а також на параметри ендотоксикозу й АОЗ.

Мета дослідження — дослідити ефективність комплексної реабілітації хворих на хронічний панкреатит із супутнім цукровим діабетом із включенням до неї курсу акупресури у комбінації з питними мінеральними водами (ПМВ) Східницького родовища за впливом на клінічний перебіг, параметри ендогенної інтоксикації і показники про- й антиоксидантного статусу.

Матеріали та методи

У центрі первинної медико-санітарної допомоги м. Тернополя і на санаторному лікуванні на курорті «Східниця» перебували і пройшли комплексне дослідження 53 пацієнти з ХП і супутнім ЦД. Середній вік пацієнтів становив (52,86 ± 0,83) року; середня тривалість захворювання — (10,96 ± 0,39) року. Хворих розподілили на дві групи за комплексами реабілітаційного лікування.

Перша група (30 хворих) отримувала комбінацію загальноприйнятого лікування за протоколом (ЗЛ) (фермент панкреатин в адекватній дозі (25–40 тис. ОД), інгібітор протонної помпи (пантопразол по 40 мг), спазмолітик (мебеверин) та/або прокінетик (мотиліум), метформін по 1000 мг двічі на день) [4, 7] із включенням адеметіоніну (сублінгвальні таблетки агепта по 400 мг) по одній таблетці 2 рази на добу за 30–60 хв до прийому їжі, утримуючи під язиком не менше 15–20 хв до повного розчинення, протягом одного місяця і курсу питних мінеральних вод за описаною нижче методикою (ЗЛ + ПМВ). Слабомінералізовану ПМВ «Нафтуся» (джерело № 18), яка підсилює виділення підшлункового соку з активацією в ньому панкреатичних ферментів і нормалізує лужно-кислу рівновагу при ЦД 2 типу, призначали в обмеженому дозуванні по 100–150 мл на прийом, підігрітою до 37–40 °С, три рази на день за 60 хв до їжі. При супутній артеріальній гіпертензії «Нафтусю» призначали з обережністю, краще ПМВ джерела № 10 (вона дещо слабша, діє більш м’яко) в аналогічному режимі. За наявності супутніх проблем з нирками (наявність піску у нирках) додатково призначали також ПМВ джерела № 1 через 30 хв після їжі по 150 (пізніше 200) мл. Через 60 хв після їжі додатково призначали середньомінералізовану ПМВ джерела 2С (содова) з високим вмістом гідрокарбонатів, що гальмує секрецію ПЗ, по 150 (пізніше 200) мл [13].

Друга група (23 пацієнти) додатково до ЗЛ + ПМВ отримувала курс АП за розробленою авторами схемою на основі рекомендацій київської (Мачерет Є.Л. та ін.) і пекінської шкіл РТ (Конг Лін) із 11 сеансів: 1 сеанс — G4, E36 — гальмування; 2 — V41 — гальмування; 3 — V43, V17 — збудження; 4 — AT мозку та ПЗ — гальмування; 5 — V28, Z13 — гальмування; 6 — V26 — гальмування; 7 — Rp6, V36, AT мозку, залоз внутрішньої секреції — збудження; 8 — E3, V20 — гальмування; 9 — V41, E33 — гальмування; 10 — V17, AT мозку — гальмування; 11 — G11, E36 — гальмування (ЗЛ + ПМВ + АП) [2, 14].

Діагноз ХП верифікували на підставі протоколу № 638 від 10.09.2014 р., а ЦД — згідно із протоколом № 1118 від 21.12.2012 р. [15]. Для оцінки симптомів ХП і якості життя (ЯЖ) використовували міжнародний опитувальник гастроентерологічного хворого GSRS з 15 питань, які характеризують інтенсивність абдомінального болю, рефлюкс-синдрому, запору, діареї, диспепсії за шкалами від 1 до 7 балів. Більш високий бал відповідає більшій вираженості клінічних симптомів [16, 17]. Процеси прооксидантних змін оцінювали за вмістом малонового альдегіду (МА) методом з тіобарбітуровою кислотою; ендотоксикозу — за індексом ендогенної інтоксикації (ІЕІ) і за молекулами середньої маси (СМ254 і СМ280), визначеними при різних довжинах хвиль методом Н.І. Габрієляна у модифікації В.В. Ніколайчика; за вмістом церулоплазміну (ЦП) — за методом Х.Д. Равіна; АОЗ — за вмістом супероксиддисмутази (СОД) за методом С. Чевари, И. Чаба, Й. Секей; каталази — за допомогою молібдату натрію; SH-груп — за реакцією з n-меркурбензоатом натрію [18, 19]. Статистика — за допомогою Microsoft Excel і Statistica 6.0. Визначали середні арифметичні величини (M) з середньою квадратичною похибкою (m). Перевірка гіпотез про вірогідність різниці двох середніх (р) виконувалася за допомогою U-критерія Манна — Уїтні. Результати вважали вірогідними при рівні їх статистичної значимості р < 0,05.

Результати

Покращення самопочуття пацієнтів і зменшення інтенсивності симптомів і синдромів ХП у пацієнтів обох груп під впливом реабілітаційних програм констатували в обох групах за аналізом кількості пацієнтів з наявними клінічними ознаками у динаміці лікування і за даними тестування за спеціальним опитувальником GSRS (табл. 1).

Для оцінки доцільності застосування запропонованих програм медичної реабілітації пацієнтів із коморбідністю ХП і ЦД 2 типу оцінили динаміку показників ЕІ, про- і антиоксидантного статусу (табл. 2).

Обговорення

Клінічні ознаки у пацієнтів обох груп до лікування були зіставними. Під впливом ЗЛ + ПМВ спостерігали вірогідне (p < 0,001) зменшення кількості пацієнтів із абдомінальним больовим синдромом на 50 %, тоді як у ІІ групі — на 68,97 %, з вірогідною різницею (p < 0,001) на користь ефективності комплексу з АП. Також встановили зниження інтенсивності болю за GSRS у 1,6 раза у пацієнтів І групи і у 2,1 раза у пацієнтів ІІ групи. Констатували більш суттєве зменшення частоти диспепсії під впливом ЗЛ + ПМВ + АП порівняно із ЗЛ + ПМВ: 79,31 % проти 60 %. За шкалою GSRS виявлено зменшення інтенсивності диспепсії в 1,7 раза в І групі, тоді як у ІІ групі після лікування диспептичні розлади турбували пацієнтів у 2,1 раза менше. Суттєво не змінилася в обох групах кількість пацієнтів, яких турбував рефлюкс, проте значно знизилась його інтенсивність: у 1,4 і 1,8 раза відповідно в І і ІІ групах. Спостерігали позитивну динаміку діарейного синдрому у пацієнтів обох груп. Зокрема, зменшилась кількість хворих із діареєю: у І групі — на 26,67 % і у ІІ — на 37,94 %. Пацієнти, які скаржилися на проноси, відмічали зменшення інтенсивності цих розладів після отриманого лікування: в 1,7 раза в І групі й у 2,4 раза в ІІ групі.

Включення АП у комплексну реабілітацію хворих із ХП і ЦД 2 типу не виявило додаткового впливу на частоту й інтенсивність запорів: після лікування на запори скаржилося на 13,33 і 10,75 % пацієнтів менше відповідно у І і ІІ групах. Однак пацієнти відмічали зменшення інтенсивності проявів даного розладу: в 1,4 і в 1,6 раза відповідно у І і ІІ групах. Згідно зі шкалою сумарного вимірювання ЯЖ, через місяць від початку медичної реабілітації розлади ШКТ турбували хворих у 1,7 раза менше, а додаткове призначення АП сприяло більш вірогідному (p < 0,001) покращенню ЯЖ — у 2,2 раза. Таким чином, позитивна вірогідна більш значима динаміка клінічних ознак (больовий, диспептичний, діарейний синдроми) у пацієнтів із коморбідністю ХП і ЦД 2 типу довела доцільність включення АП до комплексної медичної реабілітації.

Було також встановлено активацію процесів перекисного окиснення ліпідів, ендотоксикозу й ослаблення АОЗ на тлі хронічного запального процесу у ПЗ (табл. 2). Після проведеного лікування спостерігали вірогідне покращення усіх досліджуваних показників. Зокрема, під впливом проведеної терапії було виявлено вірогідне (p < 0,001) зниження ЕІ. ІЕІ знизився на 31,61 % у пацієнтів І групи, тоді як у ІІ групі — на 53,40 % (p < 0,001). Спостерігали зниження вмісту СМ до рівня контрольної групи: СМ254 на 29,06 % у І групі і на 37,31 % у ІІ групі; СМ280 — на 23,20 % у І і на 35,45 % у ІІ групі. Застосування АП сприяло більш значному (p < 0,05) зниженню СМ280 порівняно зі значеннями І групи. Отримане лікування сприяло активації ферментів АОЗ. Зокрема, активність СОД зросла у пацієнтів ІІ групи на 25,12 %, тоді як у І групі — лише на 15,25 %. Однак показники СОД після лікування все ж таки не досягли контрольних значень у жодній групі. Зростання активності каталази було рівномірним і становило 33,36 % у І групі і 35,61 % — у ІІ. Зростання рівня SH-груп було більш вірогідно значимим (p < 0,001) у хворих ІІ групи — на 36,08 % порівняно із таким у І — 19,45 %. Констатували зниження інтенсивності запального процесу за показником ЦП (p < 0,001) — на 19,64 % у І групі і на 21,12 % у ІІ групі, хоча рівня групи контролю досягнуто не було.

Про сповільнення процесів судили на основі значного зниження (p < 0,001) концентрації МА у сироватці крові. Зокрема, рівень даного показника у І групі пацієнтів знизився на 39,42 %, а у ІІ групі — на 34,85 %. Додаткове призначення АП у ході медичної реабілітації пацієнтів не мало вірогідного впливу на рівень ліпопероксидації при ХП із ЦД 2 типу. В обох групах вміст МА не опустився до рівня групи контролю.

Висновки

Включення курсу акупресури за запропонованою схемою з 11 сеансів до програми місячної комплексної реабілітації із застосуванням гепатотропного сублінгвального препарату адеметіоніну і курсу питних мінеральних вод Східницького родовища протягом 14 днів у пацієнтів з хронічним панкреатитом у коморбідності з цукровим діабетом 2 типу призвело до вищого рівня ефективності: за зменшенням кількості пацієнтів із больовим синдромом на 50 % у І групі й на 68,97 % — у ІІ; за динамікою зростання сумарного показника якості життя за опитувальником GSRS — відповідно у 1,7 і 2,2 раза (p < 0,001); за динамікою зниження індексу ендотоксикозу — на 31,61 і 53,40 % відповідно (p < 0,001); за динамікою зростання рівня антиоксидантної системи захисту глутатіону (SH-груп) — на 19,45 і 36,08 % (p < 0,001). Це довело доцільність використання курсу акупресури у реабілітації таких пацієнтів.

У перспективі подальших досліджень плануємо проаналізувати дієвість включення рефлексотерапії до комплексної реабілітації пацієнтів із коморбідним перебігом хронічного панкреатиту і цукрового діабету 2 типу за впливом на параметри якості життя за SF-36.

Конфлікт інтересів. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів та власної фінансової зацікавленості при підготовці даної статті.

Список литературы

Бабінець Л.С., Пінкевич О.Я. Класична акупунктура та цзю-терапія в комплексному лікуванні хворих на хронічний панкреатит у поєднанні з гіпертонічною хворобою. Вісник наукових досліджень. 2009. № 2(55). С. 9-11.
Клаус К. Шнорренбергер. Специальные техники акупунктуры и прижигания. М.: ПрофитСтайл, 2018. 314 с.
Бабінець Л.С., Пінкевич О.Я., Яковлєва У.М. та ін. Клініко-патогенетичні аспекти застосування рефлексотерапії у комплексному лікуванні гіпертонічної хвороби: зб. наук праць співробіт. НМАПО ім. П.Л. Шупика. К., 2012. Вип. 21. Кн. 2. С. 375-381.
Губергриц Н.Б., Христич Т.М. Клиническая панкреатология. Донецк: Лебедь, 2013. 236 с.
Глобальний доклад по диабету. World Health Organization, 2016. URL: www.who.int/diabetes/global-report.
Gorter K.J., Wens J., Khunti K. et al. The European EUCCLID pilot study on care and complications in an unselected sample of people with type 2 diabetes in primary care. Prim. Care Diabetes. 2010. Vol. 4. Р. 17-23.
Whitcomb D.C. Primer on precision medicine for complex chronic disorders. Clin. Trans. Gastroenterol. 2019. Vol. 10(7). Е00067.
Yadav D. et al. Incidence, prevalence, and survival of chronic pancreatitis: a population-based study. The American journal of gastroenterology. 2011. Vol. 6(12). Р. 2192.
Захарчук У.М., Бабінець Л.С., Складанюк Л.І. та ін. Шкала SF-36 для оцінки впливу цукрового діабету на якість життя хворих на хронічний панкреатит. Здобутки клінічної і експериментальної медицини. 2014. № 1. С. 157-158.
Bellin M.D., Whitcomb D.C., Abberbock J. et al. Patient and disease characteristics associated with the presence of diabetes mellitus in adults with chronic pancreatitis in the United States. Am. J. Gastroenterol. 2017. Vol. 112(9). P. 1457-65.
Schrader H., Menge B.A., Zeidler C. et al. Determinants of glucose control in patients with chronic pancreatitis. Diabetologia. 2010. P. 43-47.
Vrca Botica M. Rano otkrivanje šećerne bolesti tipa 2 u obiteljskoj medicini (Early Detection of Diabetes Type 2 in Family Medicine). In: Vrca Botica M., Pavlić Renar I., eds. Šećerna bolest u odraslih (Diabetes in Adults). 1. Zagreb: Školska knjiga, 2012. Р. 30-39.
Фролков В.К., Бобровницкий И.П., Балакин С.А., Данилов О.И. Энтероинсулярная ось, метаболический синдром и минеральные воды. Здравница 2010: матер. Всероссийского форума (г. Москва, 2010 г.). М., 2010. С. 161-162.
Pezzilli R. Pain in chronic pancreatitis: from the bench to the bedside. JOP. 2012. Vol. 13. P. 245-6.
Сучасні класифікації та стандарти лікування розповсюджених захворювань внутрішніх органів / За ред. Ю.М. Мостового. 19-те вид., доп. і перероб. Вінниця, 2019. 1011 с.
Барна О.М., Аліфер О.О., Новицька А.М., Корост Я.В. Оцінка якості життя у пацієнтів з хронічними неінфекційними захворюваннями. Ліки України. 2015. № 4. С. 9-12.
Якість життя та прихильність до лікування в клініці внутрішніх хвороб: навч. посіб. / Уклад.: В.І. Кривенко, І.С. Качан, С.П. Пахомова, О.П. Федорова [та ін.]. Запоріжжя, 2015. 80 с.
Вялов С.С. Диагностическое значение лабораторных исследований: учеб. пособие. 2-е изд. М.: МЕДпресс-информ, 2016. 320 с.
Бойко Т.І. Клінічні лабораторні дослідження: підручник. 2-ге вид., перероб. і доп. ВСВ Медицина, 2015. 352 с.