Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.



СІМЕЙНІ ЛІКАРІ ТА ТЕРАПЕВТИ
день перший
день другий

АКУШЕРИ ГІНЕКОЛОГИ

КАРДІОЛОГИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ, РЕВМАТОЛОГИ, НЕВРОЛОГИ, ЕНДОКРИНОЛОГИ

СТОМАТОЛОГИ

ІНФЕКЦІОНІСТИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ, ПЕДІАТРИ, ГАСТРОЕНТЕРОЛОГИ, ГЕПАТОЛОГИ
день перший
день другий

ТРАВМАТОЛОГИ

ОНКОЛОГИ, (ОНКО-ГЕМАТОЛОГИ, ХІМІОТЕРАПЕВТИ, МАМОЛОГИ, ОНКО-ХІРУРГИ)

ЕНДОКРИНОЛОГИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ, ПЕДІАТРИ, КАРДІОЛОГИ ТА ІНШІ СПЕЦІАЛІСТИ

ПЕДІАТРИ ТА СІМЕЙНІ ЛІКАРІ

АНЕСТЕЗІОЛОГИ, ХІРУРГИ

"News of medicine and pharmacy" №3 (715), 2020

Back to issue

Нові можливості сучасного менеджменту мікроальбумінурії в пацієнтів з артеріальною гіпертензією і цукровим діабетом на основі даних дослідження PAIT

Authors: Несукай Є.Г., проф., д.м.н.
ДУ «Національний науковий центр «Інститут кардіології ім. акад. М.Д. Стражеска» НАМН України», м. Київ, Україна

Categories: Cardiology

Sections: Specialist manual

print version

Як відомо, альбумінурія є раннім маркером захворювання нирок, а зменшення альбумінурії призводить до зменшення серцево-судинних і ниркових ускладнень. Саме тому багато сучасних досліджень спрямовані на вивчення поширеності альбумінурії і можливостей впливу на неї різних видів медикаментозної терапії. Одним з найбільших досліджень, присвячених проблемі альбумінурії в пацієнтів з артеріальною гіпертензією (АГ) і супутнім цукровим діабетом (ЦД), що проведені протягом останніх 2 років, є обсерваційне (спостережне) дослідження PAIT.
Дослідження PAIT було проведене в 105 амбулаторних відділеннях установ первинної медичної допомоги в Туреччині [1]. У ньому були задіяні пацієнти, які регулярно відвідували або вузького спеціаліста, або лікаря сімейної практики. Альбумінурію оцінювали в ранковій порції сечі як співвідношення альбуміну/креатиніну, використовуючи аналізатор пристрою Multistix-Clinitek (Siemens), Це співвідношення має високу кореляцію з 24-годинною екскрецією альбуміну із сечею. Мікроальбумінурію визначали як втрату 3,4–33,9 мг альбуміну/ммоль креатиніну, а макроальбумінурію — як втрату > 33,9 мг альбуміну/ммоль креатиніну. Наявність ЦД оцінювали на підставі документально підтвердженої концентрації глюкози в крові або за наявності використання антидіабетичних препаратів, у той час як АГ визначали шляхом вимірювання артеріального тиску й за наявністю поточного антигіпертензивного лікування.
В опитування були включені 1708 осіб, серед яких поширеність ЦД 2-го типу становила 87,6 %. Альбумінурія виявлена в 52,0 % пацієнтів. Мікроальбумінурія — у 43,2 % і макроальбумінурія — у 8,8 %, незважаючи на лікування різними комбінаціями блокаторів ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) і блокаторів кальцієвих каналів (БКК).
Артеріальний тиск контролювали 37,0 %, а ЦД — 56,7 % обстежених. Ризик виникнення альбумінурії був значно вищим у пацієнтів із неконтрольованим діабетом (р < 0,001) та артеріальним тиском (р = 0,009).
Метою подальшого дослідження на підставі аналізу вищезазначених спостережень було оцінити зміни числа пацієнтів з альбумінурією після 6 місяців лікування попередньою комбінованою терапією і порівняти специфічні ефекти різних методів лікування [2].
У продовженні дослідження PAIT була проведена оцінка змін поширеності альбумінурії в пацієнтів з АГ і ЦД, які отримували кілька різних комбінацій блокаторів РААС із БКК. Результати цього дослідження були оприлюднені в січні 2020 року [2].
Для цього були проаналізовані дані 668 випадково вибраних пацієнтів із дослідження PАIT (середній вік 60,4 ± 10,2 року, 38 % — чоловіки), з альбумінурією і без неї, які протягом 6 місяців отримували терапію таким препаратами: амлодипін + валсартан, амлодипін + периндоприл, лерканідипін + еналаприл, верапаміл + трандолаприл, нітрендипін + еналаприл і фелодипін + раміприл. Альбумінурія оцінювалась і визначалась за методикою, наведеною вище. Артеріальний тиск вимірювали за допомогою сертифікованого цифрового пристрою.
Наводимо основні результати цього аналізу.
На початку спостереження альбумінурія була наявна в 310 осіб (46,4 %) (мікроальбумінурія — у 263 (84,8 %), макроальбумінурія — у 15,2 %), а нормоальбумінурія — у 358 (53,6 %). Через 6 місяців кількість осіб з альбумінурією значно знизилася (p < 0,01) — на 23,5 % (мікроальбумінурія — 23,9 %, р < 0,01; макроальбумінурія — 21,3 %). Динаміка поширеності альбумінурії наведена на рис. 1.
Кількість осіб з мікроальбумінурією зменшувалась при всіх видах лікування: амлодипін + валсартан — 15,6 %, амлодипін + периндоприл — 11,8 %, лерканідипін + еналаприл — 41,3 % і верапаміл + трандолаприл — 19,2 %. Дані пацієнтів із груп «нітрендипін + еналаприл» і «фелодипін + раміприл» не аналізувались через незначну кількість осіб. Кількість пацієнтів з нормоальбумінурією була значно вищою (р < 0,01) в групі «лерканідипін + еналаприл» порівняно із будь-якими іншими видами лікування (рис. 2).
Артеріальний тиск вірогідно знижувався на фоні лікування (р < 0,01) порівняно з початковими цифрами однаково в усіх групах.
Отже, отримані результати надають додаткові докази антипротеїнуричної та антигіпертензивної ефективності комбінації блокаторів РААС і БКК у хворих на АГ і ЦД з ознаками хронічної хвороби нирок (ХХН).
Низька поширеність пацієнтів з мікроальбумінурією, що спостерігалась у групі терапії лерканідипіном з еналаприлом, порівняно з іншими комбінаціями заслуговує на деякі коментарі. Хоча роль блокаторів РААС як препаратів першої лінії лікування хворих із ХХН добре встановлена, щодо нефропротекторної ефективності БКК, як дигідропіридинів, так і препаратів недигідропіридинового ряду, існують суперечливі дані. Дигідропіридинові БКК — це високогетерогенний клас лікарських засобів завдяки різному впливу на певні підтипи кальцієвих каналів (L, T, N). Класичні БКК, такі як ніфедипін, нітрендипін, фелодипін і амлодипін, інгібують переважно кальцієві канали типу L. Ці препарати індукують системну дилатацію артерій і зниження артеріального тиску. Однак на нирковому рівні вони розширюють переважно аферентну ниркову артерію, що пов’язано із значною поширеністю кальцієвих каналів L-типу в цій артерії. Нові дигідропіридинові БКК, такі як манідипін, бенідипін і лерканідипін, блокують не тільки кальцієві канали типу L, але й кальцієві канали типу N, локалізовані в нирковій еферентній артерії. Тому, на відміну від класичних дигідропіридинів, нові представники цього класу препаратів розширюють як аферентні, так і еферентні ниркові артеріоли, що дозволяє уникнути підвищення інтрагломерулярного тиску. Автори дослідження PAIT вважають, що саме через різну спорідненість старих і більш нових БКК до певних типів кальцієвих каналів амлодипін у поєднанні як із валсартаном, так і з периндоприлом зменшував частку пацієнтів з мікроальбумінурією, значно менше, ніж комбінація лерканідипіну з еналаприлом.
Результати дослідження PAIT дозволили авторам зробити такий висновок: «антигіпертензивна терапія зменшує поширеність суб’єктів з альбумінурією, виявляючи значну різницю між різними комбінаціями лікарських засобів. Отримані результати свідчать на користь застосування нових блокаторів кальцієвих каналів дигідропіридинового ряду, таких як лерканідипін, у поєднанні з інгібіторами РААС для контролю альбумінурії в пацієнтів із цукровим діабетом».

Bibliography

1. Fici F., Bakir E.A., Beyazc S. et al. PAIT-survey — prevalence of albuminuria in patients with diabetes and hypertension in Turkey. Primary Care Diabetes. 2018. 12. 558-64.

2. Fici F. et al. PAIT-Survey Follow-Up: Changes in Albuminuria in Hypertensive Diabetic Patients with Mild-Moderate Chronic Kidney Disease. High Blood Press Cardiovasc. Prev. 2020 Feb. 27(1). 43-49. doi: 10.1007/s40292-020-00358-1. Epub 2020 Jan 9.


Back to issue