Газета «Новости медицины и фармации» 5(237) 2008

4. Показання для санаторного лікування інших (крім кістково-суглобового) позалегеневих форм туберкульозу

4.1. Хворі з вперше діагностованим або рецидивуючим туберкульозним процесом (1-ша — 3-тя категорія).

Термін санаторного лікування до 3 місяців, для дітей 3–6 місяців за показаннями.

4.2. Хворі на хронічний туберкульоз (4-та категорія).

Термін санаторного лікування до 2 місяців, для дітей 3–6 місяців за показаннями.

4.3. Хворі після хірургічних втручань з приводу позалегеневого (крім кістково-суглобового) туберкульозу.

Термін санаторного лікування для дорослих до 2 місяців, для дітей — 3–6 місяців за показаннями.

4.4. Особи, які потребують коригуючих операцій після перенесеного туберкульозу (група 5.1 диспансерної категорії).

Термін санаторного лікування 1 місяць, а при хірургічному лікуванні термін продовжується залежно від перебігу післяопераційного періоду, для дітей — 3–6 місяців за показаннями.

4.5. Особи з неактивними післятуберкульозними змінами (група 5.1 диспансерної категорії).

Термін санаторного лікування 1 місяць, для дітей 3–6 місяців за показаннями.

4.6. Реконвалесценти після туберкульозного менінгоенцефаліту при відсутності протипоказань з боку центральної нервової системи для проведення реабілітації та протирецидивного курсу лікування (група 5.1 диспансерної категорії). Термін санаторного лікування для дорослих 3–4 місяці, для дітей 3–6 місяців за показаннями.

5. Протипоказання до направлення хворих на туберкульоз на санаторне лікування

5.1. Загальні протипоказання:

5.1.1. Захворювання в гострій стадії, хронічні захворювання в стадії загострення, а також при ускладненні гостро-гнійними процесами.

5.1.2. Гострі інфекційні захворювання до закінчення терміну ізоляції.

5.1.3. Шкірні та венеричні захворювання в гострій або заразливій стадії.

5.1.4. Психічні захворювання; епілепсія; залежність від психоактивних речовин та алкоголю.

5.1.5. Хвороби крові в гострій стадії та в стадії загострення.

5.1.6. Кахексія різного походження.

5.1.7. Злоякісні новоутворення неліковані та на період спеціального лікування і не менш ніж 3 місяці після його закінчення за умови відсутності рецидиву онкологічного захворювання та декомпенсованої супутньої патології.

5.1.8. Захворювання, що потребують стаціонарного лікування, в тому числі хірургічного; захворювання, при яких хворі не здатні самостійно пересуватись та обслуговувати себе і потребують постійного спеціального догляду.

5.1.9. Ехінокок різної локалізації.

5.1.10. Кровотечі, що часто повторюються, або з великою втратою крові.

5.1.11. Вагітність.

5.2. Протипоказання, що зумовлені туберкульозним процесом:

5.2.1. Гостроплинні та підгостроплинні форми туберкульозу із схильністю до розпаду.

5.2.2. Поширені форми туберкульозу, коли хворий потребує строгого режиму (постільного).

5.2.3. Важкі ускладнення туберкульозного процесу або супутні захворювання, лікування яких не може бути забезпечене в санаторних умовах, в тому числі й у випадках, коли хворі не потребують строгого режиму (постільного).

5.2.4. Ексудативні плеврити в гострій фазі.

5.2.5. Кровохаркання.

5.2.6. Туберкульоз органів дихання, ускладнений туберкульозом інших органів, який потребує лікування у спеціалізованих закладах (якщо в санаторії немає відповідних спеціалізованих відділень).

5.2.7. Деструктивний туберкульоз органів дихання (з наявністю нориць).

6. Додаткові протипоказання

Додаткові протипоказання для кліматичних та гірських курортів:

Недостатність кровообігу ІІ-А стадії і вище.

Гіпертонічна хвороба ІІ–ІІІ стадії.

Важкі порушення серцевого ритму і провідності.

Стенокардія ІІ–ІV функціональних класів.

Тиреотоксикоз.

Виражена неврастенія та психастенія.

Стан після хірургічних втручань на легенях у зв'язку з туберкульозом (до 6 місяців після операції).

Бронхіальна астма (ІІ ступінь та вище).

Амілоїдоз нирок.

Начальник Управління материнства, дитинства та санаторної справи В.В. Бондаренко

ІНСТРУКЦІЯ про порядок оформлення відпусток хворих на туберкульоз із лікарень і санаторіїв

1. Під час тривалого перебування пацієнтів у лікарнях і санаторіях виникають обставини, коли з різних причин (сімейних, побутових та інших) необхідна тимчасова їх присутність вдома. В таких випадках їм надається короткотривала відпустка з лікарні чи санаторію. Рішення про надання такої відпустки приймається лікувально-контрольною комісією (далі — ЛКК) лікувального закладу. За винятком особливо поважних причин відпустка не надається пацієнтам з туберкульозним процесом в стадії загострення та бактеріовиділювачам.

2. Порядок оформлення відпустки:

У медичній карті стаціонарного хворого зазначається його стан, причини і тривалість наданої відпустки за підписом членів ЛКК.

Тривалість відпустки визначається її причиною, враховується час, потрібний для проїзду від лікувального закладу до місця проживання і повернення в лікувальний заклад. Не рекомендується надання відпустки більше, ніж на тиждень.

2.3. Пацієнтів, яким надана відпустка, не виписують з медичного закладу, медична карта хворого залишається у санаторії (відділенні) до остаточної виписки. Відповідні дані реєструються в «Журналі обліку хворих, яким надана лікувальна відпустка» — облікова форма № 001-2/о, затверджена наказом МОЗ України від 26.07.99 № 184 «Про затвердження форм облікової статистичної документації, що використовується в стаціонарах лікувально-профілактичних закладів».

2.4. Якщо пацієнт своєчасно не повернувся в лікувальний заклад, лікуючий лікар безпосередньо або через територіальний протитуберкульозний диспансерний заклад з'ясовує причини неповернення, вживає всіх можливих заходів для відновлення лікування. Якщо ці заходи не дали результату, то пацієнта виписують, вважаючи датою виписки зазначену лікарем дату закінчення відпустки, а в разі смерті пацієнта під час відпустки — дату смерті, про що його (батьків, опікунів) попереджають при написанні заяви.

На весь час перебування у відпустці пацієнт отримує необхідні медикаменти згідно з призначенням лікаря.

Дні перебування пацієнтів у відпустці повинні враховуватися при розрахунках середньої тривалості їх перебування в лікувальному закладі та при обліку ліжко-днів.

Начальник Управління материнства, дитинства та санаторної справи В.В. Бондаренко

Пояснювальна записка до проекту наказу МОЗ України «Про внесення змін до наказу МОЗ України від 29.07.1996 № 233»

1. Обгрунтування підстав та мета розроблення

Проект наказу МОЗ України підготовлено Відділом організації санаторно-курортного лікування відповідно до статті 2 Закону України «Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз» та на виконання наказу МОЗ України від 09.06.06 р. № 385 «Про затвердження Інструкції щодо надання допомоги хворим на туберкульоз», яким затверджується Інструкція про клінічну класифікацію туберкульозу та Інструкція про групування диспансерних контингентів протитуберкульозних закладів та наказу МОЗ України від 09.06.06 р. № 384 «Про затвердження Протоколу надання медичної допомоги хворим на туберкульоз».

Проект наказу розроблено з метою покращення організації санаторно-курортного лікування як одного з етапів в комплексному лікуванні та реабілітації хворих на туберкульоз.

2. Цілі і завдання прийняття акта

Концептуальна ідея, яка покладена в основу проекту акта, спрямована на забезпечення протидії виникнення і поширення туберкульозу, здійснення лікувально-профілактичних заходів з лікування та реабілітації хворих на туберкульоз та осіб з груп ризику до захворювання на туберкульоз і його рецидиву.

3. Загальна характеристика і основні положення проекту акта

Проектом акта пропонується внести зміни до п. 1.1 та п. 1.6 наказу МОЗ України від 29.07.1996 р. № 233 «Про затвердження інструкцій щодо надання медико-санітарної допомоги хворим на туберкульоз», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 вересня 1996 р. за № 536/1561 (із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства охорони здоров'я України № 499 (у0499282-03) від 28.10.2003), якими встановлюються показання та протипоказання для санаторно-курортного лікування відповідно до клінічної класифікації туберкульозу, встановленої клінічної категорії хворих, терміни перебування в санаторії та порядок оформлення відпусток хворих на туберкульоз із лікарень і санаторіїв. Проект наказу складається із розпорядчої частини та частини, яка затверджує зміни до наказу МОЗ України від 29.07.1996 р. № 233.

4. Стан нормативно-правової бази у цій сфері правового регулювання

У даній сфері правового регулювання діють Закон України «Про захворювання на туберкульоз», «Основи законодавства України про охорону здоров'я», «Про охорону дитинства», накази МОЗ України від 09.06.06 р. № 384 «Про затвердження Протоколу надання медичної допомоги хворим на туберкульоз», від 09.06.06 р. № 385 «Про затвердження Інструкції щодо надання допомоги хворим на туберкульоз», від 24.05.06 р. № 318 «Про затвердження Протоколу по впровадженню ДОТС-стратегії в Україні».

5. Фінансово-економічне обгрунтування

Реалізація запропонованого проекту акта не потребує додаткових матеріальних та інших витрат.

6. Прогноз соціально-економічних та інших наслідків прийняття акта

Прийняття проекту цього наказу створить передумови для забезпечення хворих на туберкульоз якісним амбулаторним контрольованим лікуванням та за соціальними показниками (харчування та проживання), а також реабілітацію хворих на туберкульоз після основного курсу хіміотерапії на санаторному етапі комплексної системи протитуберкульозної допомоги.

Заступник Міністра А.В. Мусієнко

Аналіз регуляторного впливу до проекту наказу Міністерства охорони здоров'я України «Про внесення змін до наказу Міністерства охорони здоров'я України від 29.07.96 № 233» (далі — Наказ)

1. Визначення та аналіз проблеми, яку передбачається розв'язати шляхом державного регулювання

Проект наказу розроблено відповідно до вимог Основ законодавства України про охорону здоров'я, Законів України «Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз», «Про охорону дитинства» та на виконання наказу МОЗ України від 09.06.06 № 385 «Про затвердження Інструкцій щодо надання допомоги хворим на туберкульоз» і бюджетної програми «Санаторне лікування хворих на туберкульоз» з метою удосконалення організації санаторно-курортного лікування хворих на туберкульоз як одного з важливих етапів комплексного лікування.

2. Цілі і завдання прийняття наказу

Проект наказу розроблений з метою удосконалення санаторно-курортного лікування хворих на туберкульоз — важливого етапу комплексного лікування хворих і дасть можливість покращити відбір хворих на туберкульоз для санаторно-курортного лікування.

3. Альтернативні способи досягнення мети

Альтернативного способу досягнення мети немає.

4. Механізм і заходи, які забезпечують розв'язання проблеми

Проект наказу є нормативно-правовим актом для лікувально-профілактичних закладів, в яких здійснюється відбір, направлення та санаторно-курортне лікування хворих на туберкульоз.

5. Стан нормативно-правової бази у даній сфері правового регулювання

Основи законодавства України про охорону здоров'я, Законів України «Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз», «Про охорону дитинства» та на виконання наказу МОЗ України від 09.06.06 № 385 «Про затвердження Інструкцій щодо надання допомоги хворим на туберкульоз»і бюджетної програми «Санаторне лікування хворих на туберкульоз».

6. Фінансово-економічне обгрунтування

Реалізація проекту не потребує додаткових та інших затрат.

7. Очікувані результати

Прийняття проекту Наказу дозволить проводити якісний відбір хворих на туберкульоз для санаторно-курортного лікування, удосконалити роботу санаторно-курортних відбіркових комісій, що дозволить покращити санаторно-курортне лікування цієї категорії хворих.

8. Прогнозні значення показників результативності

Прогнозні значення показників наступні:

— розмір надходжень до державного та місцевих бюджетів і державних цільових фондів — не передбачено;

— кількість суб'єктів господарювання та/або фізичних осіб, на яких поширюється дія акта. Дія акта поширюється на всі суб'єкти господарської діяльності, які здійснюють відбір, направлення хворих туберкульозом на санаторно-курортне лікування, надають санаторно-курортне лікування хворим на туберкульоз та громадян, які підлягають санаторно-курортному лікуванню в санаторних закладах туберкульозного профілю.

— рівень поінформованості суб'єктів господарювання та/або фізичних осіб з основних положень акта — середній. Проект наказу був обговорений головними позаштатними профільними спеціалістами МОЗ України, головними лікарями спеціалізованих (спеціальних) санаторіїв МОЗ України для лікування хворих на туберкульоз та провідними фахівцями інституту фтизіатрії та пульмонології ім. Ф.Г. Яновського АМН України.

9. Заходи, за допомогою яких буде здійснюватися відстеження результативності регуляторного акта

Базове відстеження здійснюється до дня набрання чинності цим регуляторним актом шляхом моніторингу отримання зауважень та пропозицій від суб'єктів господарювання та/або фізичних осіб.

Повторне відстеження буде здійснюватися через рік після набрання чинності цим регуляторним актом шляхом постійного моніторингу зауважень та пропозицій від закладів охорони здоров'я, суб'єктів господарювання та/або фізичних осіб.

Строк виконання заходів повторного відстеження результативності регуляторного акта не більше, ніж сорок п'ять робочих днів.

Начальник Управління материнства, дитинства та санаторної справи В.В. Бондаренко