Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.

Журнал «Артериальная гипертензия» №6 (62), 2018

Вернуться к номеру

Поточне місце ниркової денервації при лікуванні гіпертензії

Авторы: Nebojša Tasić(1), Danijela Tasić(1), Jirar Topouchian(2), Roland Asmar(3)
(1) — Cardiovascular Institute Dedinje, Belgrade, Serbia
(2) — Diagnosis and Therapeutic Center, Hôtel Dieu Hospital, Paris, France
(3) — Foundation-Medical Research Institutes (F-MRI)®, Geneva, Switzerland

Рубрики: Кардиология

Разделы: Медицинские форумы

Версия для печати


Резюме

Матеріали Міжнародного симпозіуму, організованого ГО «Всеукраїнська антигіпертензивна асоціація» та Міжнародним товариством здоров’я та старіння судин «Оцінка функції та структури артерій — клінічні аспекти» (м. Одеса, 30–31 травня — 1 червня 2018 року)

Серцево-судинні захворювання є провідною причиною смерті у світі на початку ХХІ століття. Існує величезний попит на ефективну програму профілактики, діагностики та лікування хворих на артеріальну гіпертензію (АГ). Сучасні системи дозволяють провести процедуру ниркової денервації (НД) ефективно і забезпечити пригнічення двонаправленого (симпатичного нейрогуморального) трафіку, що призводить до передбачуваного зниження артеріального тиску (АТ). Подальші спостереження показують, що зниження АТ може тривати 36 місяців і більше. За останні 10 років у численних дрібних рандомізованих контрольованих дослідженнях було показано, що НД у пацієнтів із резистентною АГ є безпечним методом лікування, але при цьому спостерігався неоднозначний вплив на рівень АТ. Проте нещодавно опубліковані дослідження із застосуванням нових систем з удосконаленими процедурними характеристиками показують кращу ідентифікацію пацієнтів з істинною резистентною гіпертензією, що дозволяє проводити подальше дослідження потенційної вигоди від НД. Співпраця лікарів у команді разом дозволяє краще ідентифікувати пацієнтів із резистентною гіпертензією, у яких ймовірно буде адекватна відповідь на процедуру НД, та забезпечити індивідуальний підхід до кожного пацієнта із конкретною діагностичною схемою з метою виявлення адекватного відповідача для проведення НД. Подальші дослідження повинні з’ясувати, чи можливо розглядати процедуру НД не тільки в лікуванні пацієнтів із резистентною АГ, але і в лікуванні помірних форм АГ.



Вернуться к номеру