Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.



СІМЕЙНІ ЛІКАРІ ТА ТЕРАПЕВТИ
день перший
день другий

АКУШЕРИ ГІНЕКОЛОГИ

КАРДІОЛОГИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ, РЕВМАТОЛОГИ, НЕВРОЛОГИ, ЕНДОКРИНОЛОГИ

СТОМАТОЛОГИ

ІНФЕКЦІОНІСТИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ, ПЕДІАТРИ, ГАСТРОЕНТЕРОЛОГИ, ГЕПАТОЛОГИ
день перший
день другий

ТРАВМАТОЛОГИ

ОНКОЛОГИ, (ОНКО-ГЕМАТОЛОГИ, ХІМІОТЕРАПЕВТИ, МАМОЛОГИ, ОНКО-ХІРУРГИ)

ЕНДОКРИНОЛОГИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ, ПЕДІАТРИ, КАРДІОЛОГИ ТА ІНШІ СПЕЦІАЛІСТИ

ПЕДІАТРИ ТА СІМЕЙНІ ЛІКАРІ

АНЕСТЕЗІОЛОГИ, ХІРУРГИ

"News of medicine and pharmacy" №16 (677), 2018

Back to issue

Актуальність встановлення біологічного батьківства (материнства) методом ДНК-аналізу

Authors: Костенко І.О.
судовий експерт відділу біологічних видів досліджень Запорізького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, м. Запоріжжя, Україна
Немченко Д.Е.
судовий експерт відділу біологічних видів досліджень Запорізького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, м. Запоріжжя, Україна
Потоцька О.І.
кандидат біологічних наук, доцент кафедри гістології, цитології та ембріології Запорізького державного медичного університету, м. Запоріжжя, Україна

Sections: Specialist manual

print version

Питання сумнівного батьківства (материнства), неясної сімейної приналежності та найрізніші проблеми, що виникають з цього, хвилювали людей завжди. В наш час з’являються нові технології, які безперервно вдосконалюються, та нові підходи до вирішення такого делікатного питання, що може перевернути життя людини.
Метою статті є розкриття актуальності ДНК-аналізу у встановленні біологічного батьківства (материнства) в сучасному світі.
Провівши аналіз літературних джерел та порівняння їх з чинними статтями Сімейного кодексу України стосовно визначення понять батьківства та материнства, О.М. Ганчевич (2014) [1] зроблено такі висновки:
1. Материнство — це фізіологічний, соціальний та психологічний стан жінки з моменту зачаття й до народження дитини, а з моменту народження — як факт походження дитини від певної жінки, що заснований на кровній спорідненості між матір’ю і дитиною, юридично посвідчений актовим записом про народження дитини в державних органах реєстрації актів цивільного стану (РАЦС), що є передумовою виникнення правового статусу матері.
2. Батьківство — це соціальний та психологічний стан чоловіка з моменту зачаття й до народження дитини жінкою, а з моменту народження — як факт походження дитини від певного чоловіка, що заснований на кровній спорідненості між батьком і дитиною, юридично посвідчений актовим записом про народження дитини в державних органах РАЦС, що є передумовою виникнення правового статусу батька.
Встановлення батьківства (материнства) — це «встановлення правового режиму, за якого виникають взаємні права та обов’язки дитини й осіб, щодо яких установлене батьківство» [2]. «Усі права й обов’язки особи як батька чи матері ґрунтуються на походженні від них дитини, а в значній кількості випадків цей факт потребує процедури визнання» [3].
Отже, встановлення батьківства (материнства) є основою юридичних правовідносин між батьками і визнаною ними дитиною. Тому приводи для проведення молекулярно-генетичних досліджень геномної ДНК (ДНК-аналіз) на встановлення батьківства (материнства) виникають нерідко.
Зовсім недавно зробити такий аналіз було складно і дорого, та й ступінь вірогідності викликав сумніви. ДНК-аналіз дозволяє досить точно і швидко дати відповідь на це питання, оскільки заснований на тому, що ДНК кожної людини унікальна, і одну половину її вона одержує від біологічного батька, а іншу — від матері. У порівнюваних парах «батько — дитина» («мати — дитина») досліджувані фрагменти в разі споріднення збігаються повністю. Реальне життя пропонує не менш різноманітні колізії, в яких сучасна генетика допомагає розставити крапки над «i». При цьому в Україні, як і в усьому світі, проведення ДНК-аналізу є можливим лише за погодженням усіх учасників експертизи [2, 4].
Генетична експертиза проводиться в таких випадках [3, 5]:
– при виникненні сумнівів у правильності проведення процедури екстракорпорального запліднення та використання ембріону з боку біологічної матері;
– при випадковій або навмисній підміні дітей у пологовому будинку;
– при вирішенні сумнівів, що стосуються сурогатного та репродуктивного материнства (у разі пренатальної діагностики);
– для надання до суду доказів факту батьківства (материнства);
– для встановлення спорідненості з метою отримання аліментів або відмови від них;
– при необхідності визначення істинного батька (якщо такий невідомий);
– при визначенні спорідненості з метою отримання спадщини або відмови від неї;
– при впізнанні сильно знівечених трупів внаслідок природних і техногенних катастроф, терористичних актів та ін. 
Також одним із приводів для проведення експертизи може стати еміграція, особливо якщо є розбіжності в документах і реально існуючому стані справ. Посольства деяких країн вимагають підтвердження біологічного споріднення у разі виїзду на постійне місце проживання або при поверненні на батьківщину своїх громадян, які довго жили в іншій країні й обзавелися там родиною.
Тому генетична експертиза щодо встановлення батьківства (материнства) дає змогу відповісти на такі питання:
– виключається або визнається батьківство (материнство) даного індивідуума щодо даної дитини (плода);
– якщо батьківство (материнство) не виключається, то наскільки ймовірним є те, що отриманий результат не є результатом випадкового збігу індивідуальних ознак неспоріднених осіб.
Сучасними генетиками розроблені і впроваджені в повсякденну практику багатьох країн високоточні методи ідентифікації особи і встановлення біологічного споріднення на основі аналізу ДНК [6]. Генетична експертиза спорідненості включає дослідження у передбачуваних родичів тих чи інших ознак, які визначаються тільки послідовністю ДНК — носія спадкової інформації в організмі. У клітинах людини ДНК представлена у вигляді 46 хромосом. ДНК-аналіз заснований на тому, що в ДНК людини є багато так званих локусів (фрагменти ДНК), тобто ділянок, які мають численні (до 8–12) варіанти послідовностей. Такі локуси називають поліморфними, а варіанти одного локусу — алелями.
Цінність алелей для різних генетичних досліджень, у тому числі для експертизи споріднення, визначається незмінністю їх протягом життя, суворою передачею батьківських алелей потомству і безліччю варіантів їх поєднань [7]. Визначення набору алелей для декількох поліморфних локусів (наприклад, 10) у конкретної людини дозволяє отримати для неї свого роду індивідуальну «геномну карту». Дослідження поліморфних локусів не здатне відрізнити тільки однояйцевих близнюків, молекули ДНК яких ідентичні.
Отже, метод ДНК-аналізу заснований на порівнянні певних ділянок ДНК передбачуваного батька (матері) та дитини.
Використання поліморфних локусів (їх також називають ДНК-маркерами) поставило експертизу споріднення на абсолютно новий рівень [8]. Зважаючи на міжнародні вимоги, сьогодні аналізується не менше 9 поліморфних локусів, що дозволяє досягти дуже високої точності.
При проведенні експертизи батьківства можливі два варіанти:
– негативний результат — виключення батьківства (є 100%). Такий висновок робиться при розбіжності не менше 3 локусів;
– позитивний результат — підтвердження батьківства. Як і при використанні інших методів, має ймовірнісний характер, але величина помилки незрівнянно нижча і становить соті частки відсотка. Батьківство вважається встановленим при вірогідності аналізу не менш 99,999 % (ймовірність випадкового збігу 1 на 100 000 осіб).
Отже, позитивний результат настільки ж юридично повноправний, наскільки й негативний.
Для визначення спірного батьківства необхідна присутність імовірного батька, дитини та матері для проведення забору вихідного біологічного матеріалу, якого для ДНК-аналізу достатня дуже невелика кількість. Придатний будь-який біологічний матеріал, відібраний у людини [2].
Найбільш придатні для дослідження такі біологічні матеріали:
– букальний епітелій (зскрібок ватною паличкою з внутрішнього боку щоки) [9]; 
– венозна кров, але якщо її не можна отримати, використовують плями крові на фільтрувальному папері (якщо кров беруть спеціально) або будь-які інші плями, що збереглися.
Для дослідження придатні також нігті, слина та волосся з фолікулами (цибулинами). Стовбур (стрижень) волосини містить незначну кількість ядерної ДНК, але є відмінним джерелом мітохондріальної ДНК (мтДНК) [10]. Через те, що мтДНК передається від матері до дитини, цей вид ДНК (як і матеріал, який її містить) не може бути застосований для визначення батьківства. З іншого боку, мтДНК є матеріалом для дослідження родоводу по материнській лінії.
Необхідність у проведенні аналізу ДНК на встановлення батьківства під час вагітності виникає, наприклад, якщо передбачуваний батько впевнений у своєму безплідді або підозрює дружину в зраді. У цьому випадку подібне дослідження допомагає зберегти сім’ю і батька для майбутнього малюка. Але на практиці трапляються випадки, коли і жінкам доводиться доводити своє материнство. Експертиза материнства нічим не відрізняється від експертизи батьківства, просто необхідність у ній виникає набагато рідше. Втім, відомі випадки помилок із приналежністю новонароджених у пологовому будинку.
Допологову експертизу проводять із плодовим матеріалом. Для цього беруть навколоплідні води (амніоцентез) або кров (кордоцентез) плода. Ці процедури проводять у стаціонарі під контролем ультразвукового дослідження. При амніоцентезі проколюють передню черевну стінку та матку, а при кордоцентезі — пуповину, і шприцом забирають матеріал. Забір матеріалу може ускладнитися загрозою переривання вагітності. Якщо йдеться про посмертну експертизу, то використовують зразки тканин, що зберігаються у патологоанатомів після розтину (придатні й препарати для мікроскопії). Термін проведення аналізу — не більше 2 тижнів, а при необхідності — до 3 днів.
Ніяких протипоказань і вікових обмежень для ДНК-аналізу на встановлення батьківства та материнства немає, оскільки ДНК людини з віком залишається незмінною [2, 6].
На першому етапі експерт проводить виділення ДНК з отриманого матеріалу. Процес виділення ДНК із клітин є дуже важливим етапом, тому в більшості випадків для цього використовуються комерційні набори реактивів провідних зарубіжних фірм-виробників, таких як Applied Biosystems (США), Promega (США), QIAGEN (Німеччина) [11]. Після виділення ДНК проводять полімеразно-ланцюгову реакцію (ПЛР), в результаті якої локуси ДНК багаторазово збільшуються, та їх кількість перевищує вихідну в десятки і навіть сотні мільйонів разів [12].
Отриману під час ПЛР суміш ДНК аналізують за допомогою капілярного електрофорезу і визначають довжину отриманих локусів (алельних варіантів) [13]. Порівнюючи отримані алельні варіанти між дитиною і передбачуваним батьком (матір’ю), експерт встановлює біологічного батька (матір). Спочатку порівнюють хромосоми матері й дитини, потім — хромосоми дитини, що не збігаються з материнськими, із хромосомами батька. Батьківство можна вважати доведеним, якщо вони збігаються. У висновках генетичної експертизи вказується ймовірність батьківства (материнства) та індекс батьківства (материнства). Рівень доказовості експертного дослідження в разі можливого батьківства (для дослідження за участю матері, дитини і передбачуваного батька) для ймовірності батьківства повинен бути не нижче 99,90 %, індекс батьківства — не нижче 1000. Для дуету «дитина — передбачуваний батько» в разі відсутності другого з батьків рівень доказовості експертного висновку для ймовірності батьківства повинен бути не нижче 99,75 %, а індекс батьківства — не нижче 400 [10]. Максимальна ймовірність батьківства становить 99,998 %, а негативний результат у будь-якому випадку дорівнює 100 %.
У разі участі в експертизі лише одного з батьків загиблої дитини або інших родичів однієї статі, її проведення залежить і від статі дитини, оскільки в таких випадках особливе значення мають «чоловічі» ДНК-маркери (що знаходяться на Y-хромосомі та наявні тільки у чоловіків) [7]. У деяких випадках важливіше дослідити маркери, що успадковуються лише від жінок (вони знаходяться в ДНК мітохондрій — особливих неядерних утвореннях клітини, що відсутні у чоловічих статевих клітинах).

Висновки

Встановлення батьківства (материнства) в сьогоденному суспільстві є дуже актуальною темою, оскільки є найважливішим елементом сімейно-правових відносин, а метод ДНК-аналізу залишається золотим стандартом у встановленні біологічного батьківства (материнства) завдяки таким властивостям, як швидкість в отриманні результату та вірогідність.
Конфлікт інтересів. Не заявлений.

Bibliography

Список літератури знаходиться в редакції


Back to issue