Журнал «Здоровье ребенка» Том 12, №3, 2017

Вступ

Останніми роками все більша увага приділяється удосконаленню діагностики та лікування поєднаних захворювань органів травлення та інших систем — дихальної, серцево-судинної, шкірних покривів [1]. Погіршення стану екологічного середовища, забруднення атмосфери, застосування нових продуктів харчування та консервантів призводить до загальної алергізації населення й виникнення різних захворювань із алергічним компонентом [2]. Особливий інтерес викликає поєднання патології шлунково-кишкового тракту (ШКТ) з алергодерматозами (АД) [3]. Більшість дослідників підкреслюють єдиний механізм виникнення цієї патології — імуноалергічний [4, 7]. Дійсно, виявлена велика частота ураження органів травлення при АД [5, 6]. Морфологічно у таких пацієнтів визначається алергічний процес у слизових оболонках, при цьому імуноалергічна перебудова слизової оболонки травного тракту відповідає такій у слизовій оболонці дихальних шляхів [7, 8]. На цій підставі і уявляється єдиний механізм поєднаних уражень органів дихання й травлення. Дослідження останніх років свідчать про те, що однією з причин розвтку АД у дітей і дорослих є захворювання ШКТ [9–11]. Однак чимало проблем виникнення таких поєднань досі не вирішено.

Мета дослідження: встановити частоту й характер ураження верхніх відділів травного тракту у дітей із АД.

Матеріали та методи

Проаналізована медична документація 40 дітей із АД у поєднанні з патологією верхніх відділів ШКТ (ВВШКТ) та 20 пацієнтів із АД без патології ВВШКТ. Вік дітей був від 3 до 17 років (3–5 років — 10 (16,6 %) дітей; 6–10 років — 25 (41,6 %) дітей; 11–15 років — 15 (25 %) дітей; 16–18 років — 10 (16,6 %) дітей), серед них: хлопчиків — 35 (58,3 %), дівчаток — 25 (41,6 %). Найчастіше діти перебували в стані середньої тяжкості (50 %), із легким ступенем було 37,5 %, із тяжким — 12,5 %. Для підтвердження атопічної форми захворювання проводилися шкірні скарифікаційні проби з неінфекційними алергенами в період ремісії АД: хронічна рецидивуюча кропив’янка (ХРК) була діагностована у 7 (21,5 %) хворих, атопічний дерматит — у 16 (40 %), себорейний дерматит — у 10 (25 %), мікробна екзема — у 7 (21,5 %).

Анамнестично уточнювалися дані стосовно тривалості захворювання, можливих причин і обставин, що передували його виникненню та розвитку, перенесених і супутніх захворюваннь, а також щодо наявності чи відсутності ремісій; приділялась увага побутовим умовам життя хворих дітей, режиму та характеру харчування. Всім хворим дітям було проведено дворазове клініко-лабораторне обстеження, що включало консультації суміжних фахівців (гастроентерологів, хірургів, стоматологів), загальноклінічні аналізи, фіброгастродуоденоскопію (ФГДС), ультразвукове дослідження (УЗД), біохімічне дослідження крові (аланінамінотрансфераза (АлАТ), аспартатамінотрансфераза (АсАТ), гамма-глутамілтранспептидаза (ГГТП), лужна фосфатаза (ЛФ), холестерин). Для дослідження кислотоутворювальної функції шлунка використовували внутрішньошлункову рН-метрію за методикою В.М. Чорнобрового (1995).

Ідентифікація Helicobacter pylori (H. pylori) проводилася з використанням діагностичної тест-системи «ХелікоБест-антитіла» (серія D-3752) з метою виявлення специфічних імуноглобулінів класів М, А та G до антигену CagA H. pylori у сироватці крові методом імуноферментного аналізу, бактеріоскопічного дослідження біоптатів із тіла, антрального відділу шлунка, цибулини дванадцятипалої кишки та стандартної тест-системи для визначення дезоксирибонуклеїнової кислоти H. pylori, CagA-позитивного та VacA-позитивного штамів H. pylori за допомогою полімеразної ланцюгової реакції.

Верифікація клінічного діагнозу щодо патології ВВШКТ проводилася відповідно до наказів Міністерства охорони здоров’я України № 438 від 26.05.2010 р. та № 59 від 29.01.2013 р.

Для твердження про вірогідність різниці враховувалася загальноприйнята в медикобіологічних дослідженнях величина рівня ймовірності (р) — р < 0,05. Результати дослідження представлені кількістю спостережень у групі, відсотками або середнім і середньоквадратичним відхиленням, точним значенням «р». Вірогідність різниці між відносними величинами визначалася методом кутового перетворення Фішера «Рφ».

Результати та обговорення

Найбільш часто визначався позитивний тест до алергенів пилку (87 %), на другому місці — до харчових алергенів (43 %). Отримані результати свідчать про значний вплив пилкової і харчової сенсибілізації на генез поєднання АД і патології ВВШКТ. Найбільш часто відзначалася алергія до яловичини, риби та молока. У таких дітей (50 %) часто зазначалася поява болю в животі (при вживанні цих продуктів), гострі напади свербежу. Термін появи цих симптомів — на другому-третьому році життя.

Було вивчено сімейний анамнез і стан здоров’я дітей. Виявилося, що більшість із їхніх близьких родичів (87,5 %) страждали від шлунково-кишкових захворювань, друге місце за частотою посідала ішемічна хвороба серця (50 %) і третє — бронхіальна астма (25 %). Алергічні зміни на шкірі були у 47,5 % родичів. Із раннього анамнезу варто відзначити велику частоту ускладненої вагітності, патологію пологів, новонароджених (55 %). Звертає на себе увагу велика частота штучного вигодовування (73 %). Добре відомо, що штучні суміші в дитячому харчуванні є факторами сенсибілізації з проявами на шкірі, у ШКТ, в органах дихання. У більшості дітей ознаки АД з’явилися на першому році життя (75 %). У цей же період були часті респіраторні захворювання, бронхіти, пневмонії (50 %).

Серед 40 обстежених дітей із АД у 30 (75 %) було діагностовано різні ураження стравоходу, шлунка і дванадцятипалої кишки (рис. 1). У 10 (25 %) дітей при ендоскопічному дослідженні не було виявлено запальних змін слизової оболонки, але були функціональні зміни у вигляді дуоденогастрального рефлюксу (ДГР, 70 %) та недостатності кардії (НК, 30 %).

Структура патології ВВШКТ в обстежених дітей подана в табл. 1.

Примітка. ХРК — хронічна рецидивуюча кропив’янка; АД — атопічний дерматит;

СД — себорейний дерматит; МЕ — мікробна екзема.

При проведенні ФГДС у дітей із АД виявлено різні зміни слизової оболонки стравоходу та шлунка (рис. 2–4). У 24 дітей із АД діагностовано різні дисфункціональні зміни стравоходу, шлунка та дванадцятипалої кишки. У цих дітей діагностувалася НК у поєднанні з органічною патологією ВВШКТ (4,10 %), а у 10 (25 %) був ДГР.

Майже в усіх дітей із поєднаною патологією реєстрували зниження показника рН у стравоході менше 4 (75 % осіб). Множинний характер рефлюксу відзначався у 85,7 % дітей із ХГД, у 100 % дітей з езофагітом і виразковою хворобою (ВХ) ДПК, НК.

Діти також обстежувалися щодо інфікованості H. рylori. Серед 40 дітей із патологією ВВШКТ 29 осіб були інфіковані H. рylori. Навіть серед дітей, у яких не виявлено патології ВВШКТ, були особи, інфіковані H. рylori (4 із 10). Загалом інфікованість H. рylori становила 72,5 %. Не виключено, що в майбутньому у цих дітей вона виявиться, тому вони теж повинні перебувати під спостереженням лікаря-гастроентеролога.

Ступінь засівання H. рylori (+, ++, +++) залежала від тяжкості ураження; при поєднаному та глибокому враженні гастродуоденальної зони вона була вище, при функціональної патології або носійстві — нижче.

Під час біохімічного дослідження крові вміст загального білка суттєво не змінювався, проте спостерігалась тенденція до зниження кількості альбумінів та підвищення рівня гамма-глобулінів, помірна гіпербілірубінемія за рахунок прямої фракції. Цитолітичний і холестатичний синдроми були виявлені на підставі значного (більше ніж удвічі) підвищення активності АлАТ та АсАТ, ГГТП, ЛФ і холестерину в сироватці крові (табл. 2).

Висновки

1. У дітей із АД у 75 % випадків діагностується органічна патологія верхніх відділів травного тракту (езофагіт — 15 %, ХГД — 52,5 %, ВХДПК — 7,5 %) та у 25 % функціональні порушення (ДГР — 70 %, НД — 30 %).

2. Ендоскопічно у дітей із АД переважають термінальний езофагіт, поширений гастрит і дуоденіт, морфологічно — частіше діагностується поверхневий гастрит і езофагіт.

3. При поєднанні АД і ураження ВВШКТ у 60 % випадків реєструється гастроезофагеальний рефлюкс, у 72,5 % виявлена бактерія H. рylori та майже в усіх хворих підвищені рівні трансаміназ, ГГТП, ЛФ і холестерину.

4. Зважаючи на високу поширеність поєднання АД і патології ВВШКТ, усім пацієнтам із різними клінічними формами АД рекомендується здійснити гастроентерологічне обстеження.

Конфлікт інтересів. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів при підготовці даної статті.