Журнал «» 6 (50) 2016
Вернуться к номеру
Георгій Вікторович Дзяк: велич постаті та життя
Рубрики: Кардиология
Разделы: Страницы памяти
Версия для печати
Статтю опубліковано на с. 72-73
Нет! Никогда не умирает тот,
Чья жизнь прошла светло и беспорочно,
Чья память незабвенная живет,
В сердцах людей укоренившись прочно.
Лопе де Вега
Глибокий смуток і печаль охопили колектив Дніпропетровської медичної академії, весь медичний і науковий світ, громадськість та академічну спільноту: 24 листопада 2016 року на 72-му році життя пішов із життя ректор ДЗ «Дніпропетровська медична академія МОЗ України», член президії Національної академії медичних наук України, заслужений діяч науки й техніки України, лауреат Державної премії України в галузі науки й техніки, академік Національної академії медичних наук України, доктор медичних наук, професор Георгій Вікторович Дзяк.
Відлетіла у вищий світ вічності душа видатної особистості, унікального вченого та організатора охорони здоров'я і медичної освіти, провідного фахівця в галузі кардіології та ревматології, велич життя якого назавжди закарбувалася золотими літерами на сторінках історії медичної науки й практики в Україні.
Нелегкою була доля Георгія Вікторовича, але його дуже цікаве життя було насичене напруженою науковою й лікарською роботою, педагогічною та громадською діяльністю. Свій професійний життєвий шлях від студента до ректора Георгій Вікторович пройшов у Дніпропетровській медичній академії, до останку присвятивши себе високому служінню на благо здоров’я людей.
Георгій Дзяк у 1968 році закінчив із відзнакою Дніпропетровський ордена Трудового Червоного Прапора медичний інститут за спеціальністю «лікувальна справа». У період навчання в аспірантурі в 1970 році захистив кандидатську дисертацію «Особливості зовнішнього дихання й кардіогемодинаміки в спортсменів-плавців, підводників і –водолазів».
У 1971 році був обраний асистентом кафедри госпітальної терапії Дніпропетровського медичного інституту, у 1980 році блискуче захистив докторську дисертацію «Гіпертрофія і дистрофія міокарда як наслідок гіперфункції серця», що визначила новий напрям у фундаментальних наукових дослідженнях у галузі кардіології. З 1979 року він був заві–дувачем кафедри госпітальної терапії № 1 ДМІ, а з 1981 року — кафедри госпітальної терапії № 2, у подальшому перейменованої в кафедру внутрішньої медицини № 3.
Як спадкоємець та продовжувач справи батька — видатного клініциста, вченого, професора Віктора Миколайовича Дзяка, Георгій Вікторович підтримував найкращі традиції вітчизняної терапевтичної школи: чуйне та уважне ставлення до хворого, бездоганність у виконанні свого професійного обов’язку, самовіддане служіння науці, високу вимогливість та вміння організувати роботу колективу з найбільшою віддачею. У 1983 році йому присвоєно звання професора. Із 1987 року Г.В. Дзяк працював проректором з навчальної роботи та першим проректором.
У 1996 році Г.В. Дзяк був призначений ректором Дніпропетровської державної медичної академії МОЗ України. Потім ще тричі викладацький та студентський колективи надали йому високу довіру — обрали керманичем академії. Останні демократичні вибори ректора ДМА у жовтні 2016 року знову підтвердили його беззаперечний авторитет та лідерство.
Академік Георгій Вікторович Дзяк був всесвітньо відомим вченим у галузі терапії та кардіології. Ним досліджено механізми адаптації хворих з ревматичними вадами серця, охарактеризовано типи порушень легеневого та серцевого кровообігу, запропоновано нові способи профілактики й лікування хворих на ревматизм, досліджено особливості порушень функції серця при гіпертонічній та ішемічній хворобах серця та вадах серця в різних вікових групах. Під його керівництвом розроблені сучасні стандарти та настанови щодо ішемічної хвороби серця, атеросклерозу, тромбоемболії, артеріальної гіпертензії та серцевої недостатності, що широко застосовуються в практичній медицині. За визначні наукові досягнення у 1997 році його було обрано дійсним членом Національної академії медичних наук України.
За 20 років під керівництвом Георгія Вікторовича Дзяка ДЗ «Дніпропетровська державна медична академія МОЗ України» за рівнем якості підготовки лікарів і провізорів та пріоритетністю наукових досліджень увійшла до числа східноєвропейських лідерів медичної освіти. Чисельні інновації в українській медичній освіті: ліцензійний інтегрований іспит, кредитно-модульна система підготовки, практично-орієнтовані іспити — були запроваджені як пілотні проекти під керівництвом Г.В. Дзяка саме в академії. Про це свідчать численні закордонні відзнаки, яких було удостоєно викладацький колектив, та престижність навчання в медичній академії на Дніпрі, що стала відомою в багатьох країнах світу.
За ініціативи Г.В. Дзяка створена та активно розвивається університетська клініка Дніпропетровської медичної академії. За роки його подвижницької лікарської діяльності він особисто опікувався здоров’ям десятків тисяч хворих.
Георгієм Вікторовичем Дзяком була підготовлена блискуча плеяда вчених та лікарів, які працюють в Україні й далеко за її межами, що дає всі підстави вважати його фундатором двох наукових шкіл України — кардіологічної й ревматологічної.
Наукове надбання Георгія Вікторовича становлять декілька десятків монографій, підручників, методичних та навчальних посібників, 42 патенти на винаходи та наукові відкриття, понад 500 статей з різних питань внутрішньої медицини, найулюбленішими серед яких завжди були проблеми кардіології й ревматології. Під його керівництвом захищені 22 докторські і 74 кандидатські дисертації.
Наукові праці Георгія Вікторовича отримали гідне міжнародне визнання, були відзначені багатьма високими нагородами, а їх автор — вражаючими почестями.
Влада та люди високо цінували високі людські та професійні якості академіка Г.В. Дзяка. Він був неодноразово відзначений високими урядовими нагородами: орденом «За заслуги» ІІІ ступеня (1997), ІІ ступеня (2001), медаллю «За заслуги в охороні здоров’я» імені М.Д. Стражеска (2001). Відзначений Почесними грамотами Верховної Ради та Кабінету Міністрів України. Академік Г.В. Дзяк був нагороджений золотою медаллю Альберта Швейцера за великі заслуги в справі гуманізму та медицини, орденом Святого Станіслава IV ступеня (2001), орденом Пошани (Придністровська Молдавська Республіка, 2009), медаллю «За верную службу городу» (2000), нагородою міжнародного відкритого рейтингу популярності та якості «Золота фортуна» (2001). За багаторічне служіння людям голова обласної державної адміністрації нагородив Георгія Вікторовича Дзяка знаком «За розвиток регіону» (2000), знаком «Кращий роботодавець року» (2005).
Георгій Вікторович Дзяк — визнаний вчений у нашій країні та світі. Г.В. Дзяк був членом президії НАМН України, членом наукової ради НАМН України, головою проблемної комісії МОЗ та НАМН України «Кардіологія та ревматологія», членом президії спеціалізованої ради при Міністерстві освіти й науки України, заступником голови Асоціації кардіологів України, дійсним членом, академіком Нью-Йоркської академії наук (1998) та Академії медицини Польщі (1998), членом Європейського кардіологічного товариства, членом Американської асоціації артеріальної гіпертензії, дійсним членом Петровської академії наук та мистецтв Росії, Міжнародної професорської асоціації, заступником головного редактора «Українського кардіологічного журналу», головним редактором журналу «Медичні перспективи», почесним професором Дніпропетровського національного університету ім. Олеся Гончара. Він був почесним громадянином м. Дніпропетровська, депутатом Дніпропетровської міської ради, почесним членом Української федерації вчених.
Непересічний талант лікаря, вченого, педагога, організатора охорони здоров’я, висока духовність, чутливість до проблем усіх оточуючих визначили беззаперечний моральний авторитет Георгія Вікторовича й викликали щиру повагу та любов серед колег, вчених, лікарів, його учнів і всіх, хто його знав. Для його учнів та послідовників Георгій Вікторович завжди був та залишиться ідеалом цілеспрямованості, творчого наукового подвигу, найвищого професіоналізму, істинної доброти, людяності й великої людської мудрості.
Непоправної втрати зазнали рідні та близькі, увесь колектив Дніпропетровської медичної академії, у якій Георгій Вікторович працював протягом багатьох років, роблячи свій неоціненний внесок у розвиток вітчизняної медичної науки та освіти. Людина дивовижної долі, Георгій Вікторович залишив про себе добру пам’ять у серцях хворих, своїх колег та учнів.
ДЗ «Дніпропетровська медична академія МОЗ України»
Кафедра внутрішньої медицини № 3
Редколегія та редакція журналу
«Медичні перспективи»