Журнал «Почки» 4 (18) 2016
Вернуться к номеру
Пам’ятка для пацієнта Лікувальний відпочинок при хворобах нирок
Рубрики: Нефрология
Разделы: Новости
Версия для печати
Статтю опубліковано на с. 69
Маємо на увазі санаторно-курортне лікування хворих нефрологічного профілю. Адже перебування у відповідному профільному санаторії не тільки сприяє поліпшенню стану здоров’я, а й надає можливість відволіктися від буденних клопотів і обов’язків, зарядитися позитивними емоціями, відпочити фізично та духовно, що добре впливає на перебіг захворювань, допомагає легше, з більшим терпінням переносити недугу та обнадіює щодо майбутнього незалежно від перебігу хвороби.
Вказівки й поради щодо вибору курорту завжди повинен давати лікар, впевнений у діагнозі патології, фазі захворювання (ремісія), оцінивши стан хворого, якому доведеться змінити місце перебування й перенести прийняті в санаторії лікувальні процедури. При цьому слід застерегти хворого, попередити його щодо необхідності дотримання санаторного режиму, уникнення надмірних розваг з порушенням дієти, вживання алкоголю.
Санаторно-курортному лікуванню підлягають хворі з хронічною хворобою нирок (ХХН) 1–3-ї стадії з уточненою нозологією: хронічний гломерулонефрит (ХГН), хронічні інфекції сечової системи обмінного генезу (сольові діатези, уратна нефропатія — подагрична нирка, діабетична нефропатія, метаболічний синдром, гепаторенальний синдром), стан після трансплантації нирки.
При ХГН слід брати до уваги не тільки фазу процесу (стійка ремісія), функціональний стан нирок, але й рівень артеріального тиску (АТ) (не вище від 160–170/90–100 мм рт.ст.). Після транс–плантації нирки хворому можна рекомендувати санаторне лікування через 8–10 місяців після операції, якщо зберігається стабільний рівень азотемії, АТ, відсутня загроза відторгнення трансплантата.
Лікування хворих з імунозалежною патологією нирок проводиться на курортах у зоні аридного клімату (висока температура, низька вологість). У 70-х роках минулого століття нами обґрунтовано й підтверджено багаторічним досвідом ефективність лікування хворих цієї категорії в межах України на Південному березі Криму в зоні між Місхором і Гурфузом (Ялта) від травня до вересня включно. Будемо вірити, що ця місцевість для кліматотерапії українців закрита тимчасово. Покращувати перебіг ХГН, посттранспланційний стан може перебування протягом не менше місяця (бажано до двох) між травнем і вереснем у місцевостях Херсон — Генічеськ — Сиваш, Херсон — Запоріжжя — Генічеськ, де температура утримується на рівні 23–24 °С (до 39–40 °С) і відносна вологість знижується до 40 %.
Класично й традиційно найефективнішою кліматотерапія вважається в місцевостях напівпустель (Єгипет, Середня Азія — Байрам-Алі,
Бухара).
У Європі (Німеччина, Болгарія, Чехія) хворих цієї категорії, у тому числі з хронічною нирковою недостатністю, лікують на бальнеопитних курортах із застосуванням фізіотерапевтичних процедур, лікувальної фізкультури тощо. У санаторіях наявна апаратура для гемодіалізу, тому санаторне лікування доступне тут і хворим із 5-ю стадією ХХН.
Завдяки впливу кліматичних умов відбувається покращення самопочуття хворих, лабораторних показників активності захворювання: зменшення периферійного опору, протизапальний, спазмолітичний ефект, збільшення черезшкірної перспірації, імунокорекція.
Хворим з інфекцією сечової системи (хронічний пієлонефрит, цистит тощо), нефропатіями обмінного, токсичного генезу рекомендується лікування на бальнеопитних курортах з призначенням вживання слабомінералізованих вод, що сприяють підвищенню діурезу, зміні реакції сечі, покращанню обмінних процесів в організмі. Патологічний процес у хворого повинен бути у фазі ремісії, має бути збережена уродинаміка в сечовивідних шляхах. Порушення її при вживанні вод низької мінералізації у зв’язку з підвищенням виділення сечі може призвести до формування гідронефрозу або його збільшення, якщо він уже є. У разі поєднання інфекції сечової системи із сечокам’яною хворобою рішення про санаторне лікування приймає уролог.
Залежно від загального стану хворого, його бажання та згоди лікування на бальнеопитних курортах можна рекомендувати в усі пори року.
Дія мінеральних вод зумовлена впливом на процеси адсорбції з кишечника, реакцію кишкового вмісту й сечі, процеси кристалізації. Під впливом мінеральних вод підвищується клубочкова фільтрація, знижується канальцева реабсорбція (збільшення діурезу), збільшується салурез. Кількість і режим прийому мінеральної води рекомендує лікар санаторію.
Вибір бальнеопитних курортів України широкий: Закарпаття (води «Поляна Квасова», «Поляна Купіль», «Лужанська», «Калечинська»), Харківщина («Березовська»), Прикарпаття («Моршинська», «Нафтуся»), Поділля (санаторій «Сатанів»). Найпопулярніша «Нафтуся» (Трускавець), яка, викликаючи збільшення діурезу, сприяє активації екскреторної й депураційної функції нирок, бактерицидної функції нейтрофілів, редукції дисбактеріозу товстого кишечника, зменшенню лейкоцитурії та ней–роендокринних проявів стресу (Лукович Ю.С. і співавт., 2015).
Санаторно-курортне лікування в Україні слід поєднувати з популярним і поширеним в Європі так званим медичним туризмом. Організація його із збереженням лікувального ефекту сприяє урізноманітненню відпочинку, збагаченню знань та позитивних емоцій. Це стосується й можливостей розвитку та поширення санаторно-курортного лікування захворювань сечової системи.
Підготував Л.А. Пиріг, акад. НАМН України