Мобильная версия

Журнал «Почки» 2 (16) 2016

Скрининг некоторых заболеваний почек

Авторы: Таран А.И. - Национальная медицинская академия последипломного образования имени П.Л. Шупика, кафедра нефрологии и почечно-заместительной терапии, г. Киев, Украина

Рубрики: Семейная медицина/Терапия, Нефрология

Разделы: Медицинское образование

За час динамічного розвитку клінічної нефрології — розділу внутрішньої медицини — та усвідомлення місця ураження нирок при різноманітній внутрішній патології (вплив на перебіг хвороби, прогностичного значення нефропатії, найчастіше в бік погіршення прогнозу, і навіть як основної причини летальних закінчень) виникла нагальна потреба в систематизації показань до скринінгу ураження нирок при внутрішніх хворобах та уніфікованих методів скринінгу.

У процесі вивчення клінічної нефрологічної патології на доказовому рівні виявлені чинники ризику уражень нирок. Їх анамнестичне виявлення є обов’язковим у процесі діагностики будь-якої хвороби нирок. Визначення ризиків ураження нирок повинно бути пріоритетним і при проведенні скринінгових досліджень. В табл. 1 наведено перелік основних чинників ризику ураження нирок.

У Настанові щодо хронічної хвороби нирок (ХХН), концептуальні поняття якої будуть викладені нижче, надається перелік факторів ризику її розвитку з урахуванням їх модифікації (табл. 2).

Чітку межу між факторами, які є чинниками ризику розвитку хвороб нирок, та факторами їх прогресування встановити у більшості випадків неможливо.

І. Скринінг хронічного гломерулонефриту

Скринінг хронічного гломерулонефриту (ХГН) необхідно проводити в осіб із груп ризику розвитку захворювання.

1. В осіб із вказівками на подібне захворювання в сімейному анамнезі (особливо з несприятливим наслідком); опитування та виявлення можливих етіологічних факторів.

2. У пацієнтів із хронічними вогнищами інфекції.

3. У пацієнтів, які часто хворіють на гостру респіраторну вірусну інфекцію (або є анамнестичні вказівки на тяжкий перебіг грипу).

4. В осіб із захворюваннями, з якими може асоціюватись ХГН (захворювання крові, системний червоний вовчак (СЧВ), подагра та інші ревматичні хвороби; пухлини різної локалізації, непереносимість ліків, полінози).

Методи скринінгу:

1. Аналіз сечі з використанням тест-смужок або виконаний у клінічній лабораторії загальноприйнятим методом (відносна щільність сечі, протеїнурія (різного ступеня вираженості), в осаді — еритроцитурія та лейкоцитурія за відсутності бактеріурії).

2. Визначення концентрації креатиніну в плазмі крові з наступним розрахунком швидкості клубочкової фільтрації (ШКФ).

3. Вимірювання артеріального тиску.

ІІ. Скринінг тубулоінтерстиціального нефриту

Скринінг тубулоінтерстиціального нефриту (ТІН) необхідно проводити в осіб, які піддаються дії факторів, що призводять до виникнення цієї хронічної хвороби нирок. Основні причини наведені в табл. 3.

Скринінг ТІН проводять також в осіб зі скаргами, що можуть вказувати на наявність ТІН:

— поліурія або олігурія;

— спрага;

— ніктурія;

— синдром артеріальної гіпертензії, який неможливо пояснити іншими причинами, особливо в осіб віком до 45–50 років.

Відбір пацієнтів у разі скринінгу на оксалатну нефропатію (або інші метаболічні хвороби нирок) має деякі особливості.

— Наявність близьких родичів з оксалатною нефропатією або іншими обмінними захворюваннями нирок.

— Проживання в регіонах з несприятливими екологічними параметрами.

— Наявність в анамнезі інфекції нирок та сечовивідної системи; оксалатної або уратної кристалурії.

— Зловживання алкоголем, біологічно активними добавками.

— Робота в умовах шкідливого виробництва.

— Наявність хронічного довготривалого захворювання шлунково-кишкового тракту.

— Вагітність 14–17 тижнів в осіб з виявленою оксалатно-кальцієвою кристалурією.

— Ознаки вегетативних дисфункцій в астенічних осіб до 30 років.

— Епізоди дизурії, не пов’язані з інфекцією сечовивідних шляхів.

— Наявність ревматичного (системного) захворювання та різновидів вірусного гепатиту або вказівки на наявність цих хвороб у сімейному анамнезі.

Методи скринінгу:

1. Опитування та виявлення можливих етіологічних факторів; анамнез хвороби та сімейний анамнез.

2. Фізикальне обстеження — вимірювання артеріального тиску.

3. Загальний аналіз сечі (увага на відносну щільність сечі, невелику протеїнурію (мінімальний сечовий синдром), в осаді — еритроцитурія та лейкоцитурія за відсутності бактеріурії; кристали оксалатів кальцію та уратів).

4. Аналіз сечі за Зимницьким (проводиться у разі гіпостенурії, поліурії, ніктурії).

ІІІ. Скринінг на уратний дисметаболізм

Скринінгу на уратний дисметаболізм підлягають насамперед:

— особи, які мають родичів із клінічними проявами порушень обміну сечової кислоти;

— особи з метаболічним синдромом;

— пацієнти, хворі на подагру;

— хворі, які постійно приймають тіазидні та петльові діуретики;

— хворі, які постійно приймають нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП);

— пацієнти, які страждають від хвороби крові, пухлин, псоріазу;

— молоді особи з високою і/або резистентною до лікування артеріальною гіпертензією;

— особи з уратною або змішаною уратно-оксалатною кристалурією;

— хворі на хронічну хворобу нирок з причини гломерулонефриту.

Методи скринінгу:

1. Визначення вмісту сечової кислоти в крові осіб обох статей (гіперурикемія: чоловіки ≥ 0,460 ммоль/л; жінки ≥ 340 ммоль/л). Визначення показника проводиться в умовах звичайних життєвих особистих режимів досліджуваного.

2. Визначення добової втрати сечової кислоти з сечею (гіперурикозурія ≥ 4,753 ммоль/л).

ІV. Скринінг уратної нефропатії

Скринінг уратної нефропатії проводиться у наступних осіб:

1. Хворих на суглобову подагру.

2. Які мають спадковий анамнез порушень обміну сечової кислоти.

3. Хворих на ожиріння, цукровий діабет (ЦД) ІІ типу або з інсулінорезистентністю; есенціальну гіпертонію та її ускладнення; з метаболічним синдромом.

4. Хворих на серцеву недостатність, особливо тих, хто регулярно приймає петльові та/або тіазидні діуретики.

Методи скринінгу:

1. Вимірювання артеріального тиску (звичайно виявляється його стійке підвищення і/або резистентність).

2. Визначення вмісту сечової кислоти в крові (виявляється гіперурикемія).

3. Загальний аналіз сечі (зниження відносної щільності сечі, невелика протеїнурія (не більше 10 г/л), періодично еритроцитурія та кристали уратів).

4. Біохімічний аналіз крові (можлива гіперкреатинінемія).

5. Розрахунок ШКФ (можливе її зниження у разі нормальних значень показників креатинінемії).

6. Ультразвукове дослідження (УЗД) нирок (можливе зменшення розмірів нирок, стоншення паренхіми; виявлення каменів і кіст).

V. Скринінг пієлонефриту (тубулоінтерстиціального нефриту, спричиненого інфекційними агентами)

Скринінгу підлягають насамперед пацієнти:

— зі скаргами, що вказують на можливий пієлонефрит: різноманітний біль у поперековій ділянці; слабкість, кволість, зменшення працездатності; невеликий та непостійний субфебрилітет, частіше ввечері; сухість у роті або спрага;

— ніктурія, поліурія;

— синдром артеріальної гіпертензії, який неможливо пояснити іншими причинами.

Методи скринінгу:

1. Вивчення скарг та анамнезу.

2. Вимірювання артеріального тиску.

3. Загальний аналіз сечі.

4. УЗД нирок.

VI. Скринінг ураження нирок у пацієнтів, інфікованих HBV i HCV

Скринінг проводять в осіб, інфікованих HBV i HCV, які мають ознаки, що дозволяють підозрювати кріоглобулінемічний ГН.

1. У разі скарг пацієнтів на геморагічну пурпуру (оборотну, яка частіше локалізується на гомілках та ступнях, нижній половині живота).

2. При скаргах на міалгії та артралгії.

3. У разі наявності холодової алергії (синдром Рейно).

4. При хиткості ходи, занімінні в пальцях рук і ніг.

5. У разі підвищення артеріального тиску.

Методи скринінгу:

1. Альбумінурія (мікроальбумінурія).

2. Загальний аналіз сечі (виявлення протеїнурії, гематурії).

3. Вимірювання артеріального тиску. У разі виявлення артеріальної гіпертензії оцінюють швидкість клубочкової фільтрації.

4. Наявність кріоглобулінів в крові.

5. Фракції комплементу крові.

6. Ревматоїдний фактор.

VII. Скринінг вірусного гепатиту С (HCV) у пацієнтів з деякими морфологічними типами хронічного гломерулонефриту

Скринінг проводять у хворих на мезангіокапілярний ГН, мембранозну нефропатію, при ідіопатичному мезангіопроліферативному ГН (IgA-нефропатія) та геморагічному васкуліті.

Методи скринінгу:

1. Визначення печінкових ферментів.

2. Визначення маркерів гепатиту С та інших гепатитів.

3. РНК вірусу гепатиту С (у сироватці та кріопреципітаті).

VIII. Скринінг секреції моноклонального імуноглобуліну у разі множинної мієломи

Необхідно проводити в усіх випадках:

— вперше виявленої протеїнурії;

— вперше виявленої ниркової недостатності;

— наявності гіперпротеїнемії;

— нез’ясованого збільшення швидкості осідання еритроцитів;

— полінейропатії нез’ясованого генезу;

— синдрому Фанконі у дорослих.

Методи скринінгу:

1. Імуноелектрофорез та імунофіксація крові (виявляється гіпер- і диспротеїнемія з переважанням гаммаглобулінів і патологічних парапротеїнів).

2. Імуноелектрофорез та імунофіксація сечі (переважання глобулінів над альбумінами з піком глобулінурії).

3. Визначення білка Бенс-Джонса (великий легкий ланцюг — агрегат імуноглобуліну, що синтезується у великій кількості плазматичними клітинами).

IX. Скринінг ураження нирок

при тромботичних мікроангіопатіях

Скринінг типового гемолітико-уремічного синдрому (ГУС) не проводиться. Скринінг атипового ГУС проводиться усім хворим з ознаками ураження центральної нервової системи (ЦНС) і нирок, які супроводжуються геморагічним синдромом.

Методи скринінгу:

1. Розпитування та виявлення характерних скарг і ретельний анамнез хвороби.

2. Загальний аналіз крові (виявлення анемії з ознаками мікроангіопатичного гемолізу — шизоцити; тромбоцитопенія).

3. Біохімічний аналіз крові (гіперкреатинінемія) і підвищення лактатдегідрогенази.

4. Визначення ШКФ.

X. Скринінг ураження нирок у пацієнтів з ревматичними хворобами

Особливості скринінгу ознак ураження нирок при ревматичних хворобах залежать від їх нозологічних форм, перелік яких надається в табл. 4.

Х.1. Скринінг люпус-нефриту

Скринінг люпус-нефриту проводять у всіх пацієнтів із СЧВ незалежно від віку та статі.

Методи скринінгу:

1. Опитування та виявлення характерних скарг і симптомів. Анамнестична вказівка на СЧВ у сім’ї (близнюка).

2. Вимірювання артеріального тиску.

3. Загальний аналіз сечі з використанням тест-смужок або виконаний у клінічній лабораторії загальноприйнятим методом (відносна щільність сечі, протеїнурія (різного ступеня вираженості), в осаді — еритроцитурія та лейкоцитурія за відсутності бактеріурії).

4. Визначення концентрації креатиніну в плазмі крові з наступним розрахунком швидкості клубочкової фільтрації.

5. При можливості — імунологічні дослідження (антинуклеарний фактор, антитіла до нативної (двоспіральної) ДНК, антитіла до фосфоліпідів — вовчаковий антикоагулянт, антикардіоліпінові антитіла).

Х.2. Скринінг уражень нирок, асоційованих з антифосфоліпідним синдромом

У всіх хворих на СЧВ, молодих осіб, які хворіли на гострий інфаркт міокарда і/або гостре порушення мозкового кровообігу, з генералізованими тромбозами, у пацієнтів з тромбоцитопенією, сітчастим ліведо та рецидивуючою акушерською патологією діагностується антифосфоліпідний синдром (АФС).

Методи діагностики:

1. Розпитування й анамнестичні вказівки на ознаки та хвороби, спричинені АФС.

2. Визначення антикардіоліпінових антитіл класу IgG і/або IgM (аКЛ) імуноферментним методом.

3. Вовчаковий антикоагулянт.

4. Коагулологічний аналіз крові (ознаки активації внутрішньосудинної коагуляції, зростання концентрації розчинних комплексів фібрин-мономера, продуктів деградації фібриногену, D-димера).

Скринінг ураження нирок проводиться в осіб з діагностованим АФС або в разі підозри його розвитку. До методів діагностики додаються наступні:

1. Загальний аналіз сечі (мінімальна протеїнурія (до 1 г/добу) та еритроцитурія).

2. Біохімічний аналіз крові (гіперкреатинінемія, гіперурикемія, виражена дисліпідемія за відсутності нефротичного синдрому; гіперкаліємія).

3. Визначення ШКФ (зниження показників).

4. Визначення маркерів СЧВ. У разі вторинного АФС визначаються високі титри антитіл до ДНК, антинуклеарного фактора, гіпокомплементемія. У разі первинного АФС відсутні антитіла до нативної ДНК.

5. Інструментальні методи дослідження — допплерівське УЗД нирок може виявити ішемію паренхіми нирок, тромбоз інтраренальних судин з розвитком інфаркту нирок.

Х.3. Скринінг ураження нирок при системній склеродермії

Скринінг проводиться в осіб з ризиком розвитку гострого склеродермічного кризу при дифузній склеродермії в осіб в перші 2–5 років від початку хвороби. Такий ризик мають близько 10 % хворих.

У небагатьох хворих, у яких в крові визначаються АНЦА, є загроза розвитку ГН. Нефропатії при системній склеродермії на сьогодні розвиваються рідше з огляду на протективний ефект патогенетичної фармакотерапії.

Методи скринінгу:

1. Аналіз сечі з використанням тест-смужок або виконаний у клінічній лабораторії загальноприйнятим методом (відносна щільність сечі, протеїнурія (різного ступеня вираженості), в осаді — еритроцит-урія та лейкоцитурія за відсутності бактеріурії).

2. Визначення концентрації креатиніну в плазмі крові з наступним розрахунком швидкості клубочкової фільтрації.

3. Вимірювання артеріального тиску.

Х.4. Скринінг ураження нирок при АНЦА-асоційованих васкулітах (гломеруломатоз Вегенера, микроскопічний поліангіїт, синдром Черджа — Стросса, ідіопатичний малоімунний АНЦА-гломерулонефрит)

Скринінг проводиться в усіх осіб зі скаргами, що дозволяють підозрювати у хворого системний васкуліт з ураженням нирок.

1. Лихоманка, що супроводжується еритроцитурією або макрогематурією і протеїнурією.

2. При розвитку олігурії.

3. При поєднанні ураження нирок і легень.

4. Зменшення ШКФ протягом декількох днів або місяців.

5. Виявлена при дослідженні сироватки крові гіперпродукція АНЦА.

Методи скринінгу:

1. Розпитування і вивчення анамнезу для виявлення характерних ознак васкуліту.

2. Загальний аналіз сечі з використанням тест-смужок або виконаний у клінічній лабораторії загальноприйнятим методом (відносна щільність сечі, протеїнурія (різного ступеня вираженості), в осаді — еритроцитурія та лейкоцитурія за відсутності бактеріурії).

3. Визначення концентрації креатиніну в плазмі крові з наступним розрахунком ШКФ.

4. Визначення в крові АНЦА.

Х.5. Скринінг ураження нирок при вузликовому поліартеріїті

Скринінг проводиться у хворих з установленим васкулітом, з симптомами, що дозволяють запідо-зрити вузликовий поліартеріїт, а також в осіб, інфікованих HBV.

Методи скринінгу:

1. Розпитування та вивчення анамнезу для виявлення скарг і характерних симптомів (лихоманка, проливне потовиділення, схуднення, шкірна пурпура, періодичний біль в животі, мононеврити тощо).

2. Загальний аналіз сечі з використанням тест-смужок або виконаний у клінічній лабораторії загальноприйнятим методом (протеїнурія (помірна), в осаді — еритроцитурія та лейкоцитурія за відсутності бактеріурії).

3. Визначення концентрації креатиніну в плазмі крові з наступним розрахунком швидкості клубочкової фільтрації.

4. Лабораторні дослідження (протеїнограма крові з виявленням диспротеїнемії — зростання γ-глобулінів), виявлення HBsAg.

Х.6. Скринінг ураження нирок при геморагічному васкуліті (пурпурі Шенлейна — Геноха)

За даними провідних ревматологічних і нефрологічних клінік скринінг не проводиться.

Х.7. Скринінг ураження нирок в разі есенціального кріоглобулінемічного васкуліту, псоріатичної артропатії, хвороби Педжета

Скринінг не проводиться (не розроблено). Необхідні регулярні аналізи сечі для виявлення ознак сечового синдрому, визначення креатиніну крові та розрахунок ШКФ.

Х.8. Скринінг ураження нирок на ревматоїдний артрит та анкілозуючий спондилоартрит

Скринінгу підлягають хворі з високою неконт-рольованою активністю захворювань та особи, які довго хворіють. У переважної кількості цих хворих розвивається АА-амілоїдоз.

Методи скринінгу:

1. Динамічне спостереження за концентрацією С-реактивного білка в крові (його висока концентрація в поєднанні з анемією вказує на високий ризик розвитку АА-амілоїдозу).

2. Регулярний загальний аналіз крові (визначення анемії).

3. Загальний аналіз сечі з використанням тест-смужок або виконаний у клінічній лабораторії загальноприйнятим методом (протеїнурія — помірна або нефротична).

Х.9. Скринінг ураження нирок при амілоїдозі

Скринінг ураження нирок при амілоїдозі проводиться в усіх хворих з хронічними запальними захворюваннями.

Методи скринінгу:

2. Регулярний загальний аналіз крові (визначення анемії).

4. Імуноелектрофорез крові і сечі з застосуванням імунофіксації та метод Frееlite (виявлення вільних моноклональних легких ланцюгів імуноглобулінів у крові).

Х.10. Скринінг ураження нирок при цукровому діабеті

Проводиться у хворих на ЦД обох типів, які мають фактори ризику розвитку патології нирок, наведені в табл. 5.

У разі розвитку ЦД І типу пік появи діабетичної нефропатії припадає на вік від 15 до 20 років, особливо у хворих на ЦД, який розпочинається у віці 11–20 років.

У хворих на ЦД ІІ типу розвиток діабетичної нефропатії проектується на хвороби нирок, які мали місце раніше, на функціональні та структурні вікові зміни нирок. На момент первинної верифікації ЦД ІІ типу вже майже у третини хворих виявляється діабетична нефропатія різних стадій розвитку.

Методи скринінгу:

1. Визначення глікованого гемоглобіну (HbA1с > 8 %).

2. Визначення та динамічне спостереження за рівнем глюкози в крові.

3. Вимірювання артеріального тиску.

4. Загальний аналіз сечі (протеїнурія, глюкозурія).

5. За відсутності протеїнурії — визначення мікроальбумінурії ( > 30 мг/добу у разі 3-разового підтвердження протягом 6 місяців).

6. Біохімічний аналіз крові з визначенням концентрації креатиніну і розрахунок ШКФ.

ХІ. Скринінг артеріальної гіпертензії вагітних (нефропатії вагітних)

Скринінг проводять в осіб, які мають фактори ризику розвитку прееклампсії, що наведені в табл. 6.

Методи скринінгу:

1. Регулярне вимірювання артеріального тиску.

2. Загальний аналіз сечі (виявляється протеїнурія різного ступеня вираженості).

ХІІ. Хронічна хвороба нирок

Концептуальне впровадження поняття ХХН, прийняте за ініціативи ERA-EDTA (США, 2002) в роботу національних систем охорони здоров’я у світовому масштабі, визнання за переважною більшістю хвороб нирок їх прогресуючого характеру з розвитком хронічної ниркової недостатності (ХНН), вивчення поширеності ХХН дозволили в наступні роки надати проблемі ХХН не меншого значення, ніж проблемам ЦД, есенціальної артеріальної гіпертензії, метаболічного синдрому.

ХХН призводить до великого соціально-економічного збитку, який включає не тільки очевидні витрати на діаліз і трансплантацію, але і приховані витрати, пов’язані з підвищеною серцево-судинною смертністю, інвалідизацією, частими госпіталізаціями (Корж М.О., 2016).

Вивчення поширеності ХХН в практиці внутрішньої медицини визначає і буде ще більше визначати стратегічний підхід до зниження кардіоваскулярних ускладнень та смертності, до раціоналізації лікувальних підходів, що повинно призвести до зменшення економічного навантаження на лікарняне лікування, до збільшення тривалості життя людини, хворої на ХХН.

Зниження ниркової функції і притаманні цьому процесу метаболічні та гемодинамічні порушення є важливою причиною розвитку патологічних змін серцево-судинної системи людини, маркерами ризику яких стають альбумінурія (протеїнурія), анемія, хронічне запалення, гіпергомоцистеїнемія тощо.

У 2014 році NICE видані клінічні рекомендації щодо раннього виявлення та лікування ХХН у дорослих у галузі первинної і вторинної медичної допомоги. Цей об’ємний документ надає перелік хворих, які повинні бути перевірені на наявність ХХН; включає питання:

— дослідження ХХН з оцінкою клубочкової фільтрації (методи визначення та інтерпретація результатів);

— класифікації ХХН;

— встановлення причин ХХН та визначення ризику несприятливих результатів;

— показання до УЗД нирок;

— визначення прогресування та факторів ризику прогресування ХХН;

— поєднання гострого ураження нирок та ХХН;

— критерії спрямування до спеціаліста-нефролога;

— фармакотерапія;

— стан метаболізму кісткової тканини та остеопорозу;

— добавки вітаміну D у веденні ХХН;

— анемії;

— застосування бікарбонату натрію.

Надаємо витяг з цих рекомендацій щодо тих пацієнтів, які повинні бути перевірені на наявність ХХН.

«…Моніторуйте ШКФ як мінімум щорічно у людей, яким призначено ліки з відомою нефротоксичністю, такі як інгібітори кальциневрину (циклоспорин А, такролімус) та НПЗП.

…Пропонуйте тестування на наявність ХХН за допомогою визначення ШКФ за креатиніном і співвідношенням альбумін/креатинін (в сечі) особам з наступними факторами ризику:

— діабет;

— артеріальна гіпертензія;

— ГУН;

— серцево-судинні захворювання (ішемічна хвороба серця, хронічна серцева недостатність, захворювання периферичних судин, захворювання головного мозку судинного походження);

— структурні захворювання нирок, рецидивуючі камені в нирках, гіпертрофія передміхурової залози;

— системні хвороби з потенційною участю нирок (наприклад, СЧВ);

— спадкові хвороби нирок або наявність термінальної ХНН в сімейному анамнезі;

— випадково виявлена гематурія.

Не рекомендується використовувати вік, стать або етнічну належність як маркери ризику для визначення людей з ХХН. За відсутності метаболічного синдрому, ЦД або гіпертензії не слід використовувати ожиріння як маркер наявності у людей ХХН (поправка 2014)…»

Лікарі усіх спеціальностей, які спостерігають хворих з ХХН різного походження (серцево-судинні хвороби, ревматичні хвороби, ЦД, захворювання крові та ін.), повинні визначати прогресування ХХН на підставі:

— стійкого зниження ШКФ на 25 % або більше і зміни категорії ШКФ протягом 12 місяців або

— стійкого зниження ШКФ понад 15 мл/хв/

1,73 м2 за рік (нова настанова, 2014).

У людей з перше виявленим зниженням ШКФ необхідно повторити розрахунок ШКФ протягом 2 тижнів, щоб виключити причини різкого погіршення ШКФ (ГУН, наслідки призначення антагоніста ренін-ангіотензивної системи (2014)).

В Україні в проекті настанови «ХХН. Основні положення визначення, діагностика, скринінг, підходи до профілактики і лікування» подається коментар щодо проблеми скринінгу ХХН, яка полягає в її високій поширеності і труднощах ранньої діагностики.

Рекомендується користуватись консультацією нефролога в амбулаторних умовах в разі вперше виявлених або підтверджених при повторному дослідженні:

— протеїнурії;

— альбумінурії > 30 мг/добу;

— гематурії;

— зниженні ШКФ < 60 мл/хв/1,73 м2;

— при підвищенні креатиніну і сечовини;

— артеріальній гіпертензії, вперше виявленій в осіб молодше 40 років або старше 60 років. Резистентній до лікування артеріальній гіпертензії;

— порушеннях концентраційної функції нирок та канальцевих функцій (ніктурія, поліурія, стійке зниження відносної щільності сечі, глюкозурія при нормальному рівні глюкози в крові, ознаки синдрому Фанконі, інших тубулопатій).

Рання діагностика уражень нирок при деяких внутрішніх хворобах, виявлення ознак первинного захворювання нирок та ХХН лікарем загальної практики, процес залучення лікаря-нефролога до стратегії і тактики комплексного лікування повинні відбуватись на тлі інформування людини з ХХН щодо діагностики хвороби, надання пацієнту можливості брати участь у прийнятті рішень, що стосуються його лікування. Необхідно пояснити хворому значення самоконтролю (інформацію про артеріальний тиск, відмову від паління, фізичні вправи, дієту, ліки) та надати можливість зробити усвідомлений вибір.

Настанови NICE (2014) рекомендують дати людям доступ до їх медичних даних (діагноз, наявність супутніх захворювань, результати досліджень, лікування та листування) через інформаційні системи. Необхідно заохочувати і допомагати хворим самостійно керувати своєю ХХН (нова рекомендація 2014 р.).

Широке ознайомлення лікарів загальної практики (сімейних лікарів) та лікарів-спеціалістів (кардіологи, ендокринологи, ревматологи, гематологи та ін.) з ранньою діагностикою уражень нирок при деяких внутрішніх захворюваннях та розвиток ХХН, виконання скринінгових досліджень на основі універсальних підходів і єдиної термінології, стануть підґрунтям розв’язання багатьох медичних, соціальних та економічних проблем при хронічній нирковій патології з огляду на її прогностичне значення.

Список литературы

1. Нефрология. Национальное руководство / Под ред. акад. РАМН Н.А. Мухина. — М.: ГЭОТАР-Медиа, 2009. — 716 с.

2. Національний підручник з ревматології / За ред. Ю.В. Коваленка, Н.М. Шуби. — К.: МОРИОН, 2013. — 671 с.

3. Нефрологія. Національний підручник / За ред. акад. НАМН України Л.А. Пирога, проф. Д.Д. Іванова. — Донецьк: ВД «Заславський», 2014. — 313 с.

4. Хронічна хвороба нирок. Раннє виявлення та лікування хронічного захворювання нирок у дорослих в галузі первинної та вторинної медичної допомоги (NICE, 2014) // Новости медицины и фармации. — 2016. — № 1(561). — С. 16-18.

Журнал «Почки» 2 (16) 2016

Вернуться к номеру

Скрининг некоторых заболеваний почек

Версия для печати

Вернуться к номеру