Журнал «» 5(25) 2012

СпостереженняAnglo-Scandinavian Cardiac Outcomes Trial (ASCOT)

Мета. У спостереженнях і в клінічних дослідженнях було показано, що активність реніну плазми (АРП) є предиктором серцево-судинних (СС) подій, що також був пов’язаний із поширеністю хронічного захворювання нирок у осіб з артеріальною гіпертензією. У дослідженні «випадок — контроль» оцінювали взаємозв’язок між СС і ренальними ускладненнями та смертністю від усіх причин шляхом вихідного визначення АРП у дорослих осіб з артеріальною гіпертензією, яких було рандомізовано в дослідження ASCOT.

Методи і результати. У дослідження ASCOT було включено 9098 дорослих осіб з артеріальною гіпертензією з Великобританії та Ірландії, рандомізованих у групи терапії блокаторами кальцієвих каналів (БКК) або b-блокаторами (ББ). 4853 пацієнти з рівнем загального холестерину ≤ 6,5 ммоль/л (250 мг/л) були рандомізовані в групи подальшого призначення аторвастатину або плацебо. За 5,5 року відбулося 399 СС подій (фатальна ішемічна хвороба серця (ІХС), нефатальний інфаркт міокарда, коронарна реваскуляризація, а також фатальний і нефатальний інсульт), 96 випадків вперше виявленого порушення функції нирок і 220 смертей. Усі хворі, у яких виникали випадки, збігалися за віком, статтю та етнічною належністю із 1525 пацієнтами у групі контролю, у яких виникли події. Були використані умовні моделі логістичної регресії для оцінки зв’язку між СС подіями, нирковою недостатністю, смертністю від усіх причин та АРП. Для пацієнтів, які перебували на антигіпертензивному лікуванні (АГЛ) на початку дослідження (91,5 %), на рівні АРП впливала попередня медикаментозна терапія. Середній рівень (міжквартильний діапазон; нг/мл/год) склав 1,04 (0,52; 1,3) для групи ББ та 1,30 (0,78; 2,72) для групи БКК, 1,56 (0,91; 3,50) для групи діуретиків і 2,33 (1,30; 5,57) для групи ангіотензинперетворюючого ферменту або блокаторів рецепторів ангіотензину. Відношення шансів (ВШ) і 95% довірчий інтервал (ДІ) для СС та інших подій було оцінено для 1 SD збільшення вихідних трансформованих рівнів АРП і категоризації АРП на квартилі з найнижчим з них як референтною категорією. Базовий АРП не був пов’язаний із прогнозуванням СС подій у моделі з поправкою на вихідні характеристики [ВШ 0,92 (0,81 ДІ, 1,06, P = 0,25)] і для попередньо рандомізованих у групу АГЛ [ВШ 0,91 (0,79 ДІ, 1,04, P = 0,17)] і не був пов’язаний зі смертністю від усіх причин [ВШ 1,12 (0,92 ДI, 1,37, P = 0,25) і ВШ 1,06 (0,91 ДI, 1,24, P = 0,46)] у повністю пристосованій моделі. Базові рівні АРП були хоч і позитивно, але не вірогідно зв’язані з розвитком ниркової недостатності в моделях з урахуванням вихідних характеристик [ВШ 1,39 (0,97 ДI, 1,97, P = 0,07)], а також для попередньо рандомізованих у групу АГЛ [ВШ 1,35 (0,95 ДI, 1,94, P = 0,10)]. Хоча квартильний аналіз показав значний позитивний зв’язок більш високого ступеня між рівнем АРП та розвитком порушення функції нирок (Р = 0,03 і 0,05 у скоригованій моделі відповідно) порівняно з найнижчим квартилем.

Висновок. Ці аналізи виявили зв’язок між підвищеним вихідним рівнем АРП і подальшим розвитком ниркової недостатності, але дослідники не підтримують його використання з метою прогнозування майбутніх СС подій або смертності від усіх причин у пацієнтів з артеріальною гіпертензією на тлі лікування без супутньої ІХС.