Журнал «» 5(25) 2012

Важливі моменти

Цей метааналіз 19 рандомізованих досліджень встановив, що черезшкірні коронарні втручання пов’язані із меншим ризиком інсульту через 30 днів та 12 місяців порівняно з аортокоронарним шунтуванням.

Звертає увагу той факт, що використання зведених даних не дозволяє аналізувати традиційні фактори ризику інсульту, такі як діабет або раніше перенесений інсульт.

Метааналіз показав, що коронарна реваскуляризація шляхом АКШ, а не черезшкірного коронарного втручання (ЧКВ) пов’язана з високим ризиком інсульту до 1 року після процедури.

В об’єднаних результатах рандомізованих дослі­джень 30-денна частота інсульту склала 1,2 % після АКШ і 0,34 % після ЧКВ (ВШ 2,94, 95% ДІ від 1,69 до 5,09) відповідно до даних, представлених Gregg Stone, MD (Columbia University in New York City), та його колегами.

Ця різниця підтримувалась і в середині спостереження — 12,1 місяця (1,83 проти 0,99 %; OR 1,67, 95% ДІ від 1,09 до 2,56), як повідомили дослідники в серпні у 28-му номері Journal of the American College of Cardiology.

Період, протягом якого проводились дослідження, а також тяжкість ішемічної хвороби серця істотно не вплинули на результати.

«Включення в дослідження великої кількості пацієнтів, а також задоволення усіх вимог до виконання метааналізу, умови низької неоднорідності, відсутність зміщення публікації й аналізу чутливості забезпечують надійну наукову обґрунтованість наших висновків, які можуть допомогти в прийнятті виважених рішень щодо пацієнтів, їх сімей та лікарів при ухваленні питання оптимальної стратегії реваскуляризації в пацієнтів із тяжкою ішемічною хворобою серця», — пишуть Stone та його колеги.

У рандомізованих дослідженнях було запропоновано, що ризик інсульту буде вище після АКШ, ніж після ЧКВ, хоча тільки одне дослідження SYNTAX показало вірогідне підвищення ризику інсульту в групі хірургії. Більшість досліджень не мали достатньої статистичної потужності, щоб встановити різницю в частоті виникнення інсультів.

Щоб вивчити це питання, вчені провели метааналіз 19 досліджень, що включили 10 944 пацієнтів, рандомізованих у групи АКШ або ЧКВ. Пацієнти мали односудинне, багатосудинне ураження або ураження незахищеного стовбура лівої коронарної артерії.

Метааналіз показав, що АКШ пов’язане з вищим рівнем інсультів. NNH становив 155, а також відзначались сім надлишкових інсультів на кожні 1000 пацієнтів, які перенесли операцію замість ЧКВ.

Відношення шансів розвитку інсульту при порівнянні АКШ з ЧКВ були найвищими серед пацієнтів з ураженням незахищеного стовбура лівої коронарної артерії і найнижчими серед осіб з односудинним ураженням, хоча взаємозв’язок між тяжкістю захворювання та відносним збільшенням ризику інсульту не був вірогідним ні при 30-денному, ні при однорічному спостереженні (P > 0,05 для обох).

Подібні результати були отримані в метааналізі 27 досліджень, який включив 33 980 пацієнтів.

«Результати спостереження за цими реальними пацієнтами корелювали з результатами рандомізованих контрольованих досліджень, що дає нам змогу впевнитись у тому, що отримані відмінності в рівнях інсультів між АКШ і ЧКВ вірогідні», — пишуть дослідники.

Однак вони визнають існування деяких обмежень в своєму аналізі, у тому числі відносно коротку тривалість спостереження, відсутність єдиного визначення поняття інсульту серед включених в огляд дослі­джень, а також неможливість проаналізувати зв’язок між інсультом та смертністю або оцінити вплив традиційних факторів ризику розвитку інсульту у зв’язку з використанням агрегованих даних.

Palmerini T. et al. Risk of stroke with coronary artery bypass graft surgery compared with percutaneous coronary intervention
J. Am. Coll. Cardiol. — 2012. — 60. — 798-805.