Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.



СІМЕЙНІ ЛІКАРІ ТА ТЕРАПЕВТИ

НЕВРОЛОГИ, НЕЙРОХІРУРГИ, ЛІКАРІ ЗАГАЛЬНОЇ ПРАКТИКИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ

КАРДІОЛОГИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ, РЕВМАТОЛОГИ, НЕВРОЛОГИ, ЕНДОКРИНОЛОГИ

СТОМАТОЛОГИ

ІНФЕКЦІОНІСТИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ, ПЕДІАТРИ, ГАСТРОЕНТЕРОЛОГИ, ГЕПАТОЛОГИ

ТРАВМАТОЛОГИ

ОНКОЛОГИ, (ОНКО-ГЕМАТОЛОГИ, ХІМІОТЕРАПЕВТИ, МАМОЛОГИ, ОНКО-ХІРУРГИ)

ЕНДОКРИНОЛОГИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ, ПЕДІАТРИ, КАРДІОЛОГИ ТА ІНШІ СПЕЦІАЛІСТИ

ПЕДІАТРИ ТА СІМЕЙНІ ЛІКАРІ

АНЕСТЕЗІОЛОГИ, ХІРУРГИ

"News of medicine and pharmacy" 3(207) 2007

Back to issue

Долаючи перепони

Sections: News

print version

Аугментин — 25 років визнання

Відкриття антибактеріальних препаратів стало справжньою революцією в медицині. Вони врятували мільйони життів; багато захворювань, що тривалий час вважалися невиліковними, відступили під натиском цих ліків. Здавалося, що повна перемога над інфекційними захворюваннями зовсім близька, проте здатність бактерій виробляти стійкість до антибіотиків примусила людство розпочати гонитву за новими — більш ефективними — препаратами. Проте не всі нові розробки виявлялися ефективними, а серед старих, добре вивчених ліків деякі зберігали своє терапевтичне значення. Власне, так сталося і з Аугментином — відомим антибактеріальним препаратом компанії «ГлаксоСмітКляйн». У 2006 році він «відсвяткував» своє 25-річчя та, незважаючи на почесний вік, анітрохи не втратив актуальності.

Чи варто цим займатися?

Як відомо, слава відкриття пеніциліну належить професору Олександру Флемінгу. Якось, працюючи у своїй лабораторії, він помітив, що в одній з чашок Петрі, де мали зростати колонії мікроорганізмів, бактерії загинули, а натомість розвелася пліснява. Флемінг зацікавився цим феноменом, відтворив експеримент і встановив, що речовина, яка виділяється пліснявим грибком, має антимікробні властивості. Цю речовину він назвав пеніциліном.

Відкриття, зроблене Флемінгом в 1929 році, залишилося майже непоміченим. До того ж і сам вчений поставився до нього дуже скептично. «Це не те, чим варто займатися», — вважав він. Втім песимізм Флемінга поділяли не всі. Та все ж минуло майже 10 років, перш ніж вивченням унікальних властивостей пеніциліну стали займатися біохіміки Ернст Чейн і Хоугард Флорі.

У переддень Другої світової війни в Європі були не найкращі часи для наукових досліджень. Та все ж завдяки величезній наполегливості, майже фанатичному ентузіазму та, звісно, неймовірній обдарованості вчені змогли довести свою роботу до кінця. У 1939 році їм вдалося отримати грубо очищений пеніцилін, а у 1940 — завершити перший тест антибактеріальної дії цього препарату на мишах.

Міжнародний конфлікт

Проте саме в той момент, коли дослідження завершувалися, між вченими відбувся конфлікт. Чейн наполягав на тому, щоб запатентувати пеніцилін, а Флорі, навпаки, стверджував, що під час війни просто неетично обмежувати доступ світовій спільноті до таких унікальних ліків. Втім насправді Флорі трохи лукавив. Він чудово розумів, що виснажена війною Англія не зможе налагодити промислове виробництво пеніциліну, а тому потай від свого компаньйона збирався знайти фінансову допомогу в США.

Тим часом у Сполучених Штатах під проводом відомого мікробіолога Зельмана Ваксмана також тривала розробка антибактеріальних препаратів, однак американцям не вдалося у своїх дослідженнях просунутися так далеко, як їхнім британським колегам. Зрозуміло, що у подібній ситуації візит Флорі з власним доробком став для них справжнім подарунком. А ось по той бік Атлантики ця подія була сприйнята інакше. У газетах Туманного Альбіону раз у раз з'являвся заголовок: «Американці вкрали пеніцилін у британців!», який ще більше підігрівав обурення англійців.

Проте згодом навіть найзавзятішим прихильникам охорони інтелектуальної власності довелося погодитися, що під час війни саме завдяки відсутності патенту пеніцилін допоміг врятувати тисячі життів. Адже варто лише пригадати, що до початку ери антибіотиків, у період Першої світової війни, більше половини поранених солдатів помирали внаслідок зараження ран стафілококами та іншими бактеріями.

Під час Другої світової війни над створенням антибактеріальних препаратів працювали не лише англійські та американські, а й радянські вчені. У дуже складних умовах їм таки вдалося виявити штам пеніциліну, який, до речі, виявився навіть кращим за зарубіжні аналоги. У 1943 році радянські лікарі вже почали використовувати цей препарат для лікування інфекцій у поранених.

Унікальність антибіотиків полягає в тому, що їхня мішень-рецептор знаходиться не в тканинах людини, а в клітині самого патогенного мікроорганізму. Поява цих ліків здійснила переворот в медицині. Відтоді перед людством постала можливість позбутися страшних захворювань, що були нездоланними впродовж тисячоліть. Проте на шляху до повної перемоги над туберкульозом, дифтерією, сепсисом, пневмонією, менінгітом та багатьма іншими хворобами вченим довелося подолати ще безліч перепон. Наприклад, для того щоб знайти нову діючу речовину, їм доводилося вивчати сотні різноманітних культур мікроорганізмів. Причому на початку ери антибіотиків пошук проводився ударними темпами. Уже до 50-х років кількість відомих антибіотиків сягала сотні. До того ж потрібно було налагоджувати та вдосконалювати методи очищення, масового виробництва та синтезу препаратів, адже можливості природних антибіотиків були досить обмеженими. Так був винайдений метод отримання напівсинтетичних пеніцилінів, що, зокрема, мали більш широкий спектр дії. Саме за допомогою цього методу в 1972 році спеціалістам Beecham Research Laboratories (пізніше увійшла до складу компанії «ГлаксоСмітКляйн») вдалося отримати амоксицилін. Порівняно зі своїм попередником — ампіциліном цей препарат мав дуже широкий спектр антибактеріальної активності, краще всмоктувався при пероральному прийомі, утворював у тканинах та біологічних рідинах організму більш високі концентрації.

Поява Аугментину

В Україні Аугментин представлений кількома формами:

— таблетки Аугментин (ВD) 625 мг (500 мг амоксициліну та 125 мг клавуланової кислоти) № 14;

— Аугментин 1000 мг (875 мг амоксициліну та 125 мг клавуланової кислоти) № 14. Нова форма таблеток;

— Аугментин — порошок для приготування сиропу 228,5 мг / 5 мл (в 5 мл сиропу 200 мг амоксициліну та 28,5 мг клавуланової кислоти);

— Аугментин — порошок для приготування розчину для в/в ін'єкцій. Флакони 600 мг (500 мг амоксициліну та 100 мг клавуланової кислоти) і 1200 мг (1000 мг амоксициліну та 200 мг клавуланової кислоти).

Лікарі повною мірою оцінили усі переваги антибактеріальних препаратів та вже оголосили було про перемогу в боротьбі з інфекційними хворобами, коли зрозуміли, що робити такі гучні заяви зарано. Виявилось, що мікроби вміють пристосовуватися до несприятливих умов навколишнього середовища, тобто виробляють стійкість до антибіотиків. І швидкість цього процесу залежить від того, наскільки широко застосовується той або інший препарат. Отже, потреба пошуку нових, більш ефективних антибіотиків знов набувала актуальності.

Мікроорганізми застосовують різноманітні механізми захисту, одним з основних є їхня здатність виробляти особливі ферменти — β-лактамази, що руйнують антибактеріальні препарати. Здавалося, що ця проблема була вирішена з появою цефалоспоринів, які мали стійкість до β-лактамаз, проте вони виявилися не досить активними проти цілої низки поширених збудників, зокрема стрептококів, пневмококів, гемофільної палички, мораксели тощо. Тож треба було шукати інші варіанти захисту антибіотиків від руйнівної дії β-лактамаз.

Вирішення цієї проблеми знайшли спеціалісти Beecham Research Laboratories. У 70-х роках вони відкрили клавуланову кислоту, яка зв'язує β-лактамази мікроорганізмів. Наступним кроком було поєднання цієї речовини з амоксициліном — найпопулярнішим антибіотиком, що був створений спеціалістами лабораторії і вже встиг отримати визнання серед лікарів і пацієнтів. 17 вересня 1981 року ця комбінація, що отримала торговельну назву Аугментин, була представлена у Великобританії, а незабаром після цього з'явилася в Європі, США та інших країнах світу.

Саме завдяки появі Аугментину антибіотики пеніцилінового ряду відновили втрачені позиції й знову посіли належне місце у схемах терапії різних хвороб. Та й сьогодні, відзначивши своє 25-річчя, цей препарат залишається одним з найпопулярніших антибіотиків у світі.

Досягнення і визнання

Дивовижно, але факт — незважаючи на те, що Аугментин широко використовують у клінічній практиці з 1981 року, чутливість мікроорганізмів до нього лишається майже незмінною. Він ефективний щодо широкого спектра грампозитивних і грамнегативних бактерій, у тому числі щодо клінічно важливих мікроорганізмів, що продукують β-лактамази і резистентні до пеніциліну, ампіциліну та амоксициліну.

На рахунку Аугментину багато досягнень. Бездоганна якість та дієвість препарату доведені практичним досвідом його застосування більш як у 800 млн пацієнтів у 100 країнах світу. Міжнародні клінічні дослідження, в яких брали участь 38 500 хворих, підтвердили надзвичайну ефективність Аугментину — вона сягає 96 %. Усього ж сьогодні налічується близько 50 000 публікацій, що містять дані про успішне застосування Аугментину в клінічній практиці, які роблять його найбільш вивченим після пеніциліну антибіотиком у світі. І навіть сьогодні, коли резистентність патогенних мікроорганізмів до антибіотиків постійно збільшується, результати доказової медицини свідчать про стабільно високу ефективність Аугментину.

Доведено, що Аугментин ефективний при захворюваннях верхніх і нижніх дихальних шляхів (синуситах, тонзилітах, отитах, гострих і хронічних бронхітах, бронхопневмоніях), інфекціях органів сечостатевої системи, кісток і суглобів, шкіри та м'яких тканин тощо. Широкий спектр активності цього препарату дозволяє проводити монотерапію навіть у тих випадках, коли при застосуванні інших антибіотиків їх знадобилося б два або навіть три. Зрозуміло, що це значно знижує ризик побічних реакцій, а також запобігає розвитку нових стійких штамів мікроорганізмів. До того ж, препарат добре переноситься хворими.

Завдяки своїм унікальним якостям Аугментин отримав заслужене визнання лікарів. У багатьох країнах його рекомендують застосовувати як антибіотик першого вибору для емпіричної терапії різних інфекцій. А у 1995 році Національний комітет з клінічних лабораторних стандартів США (National Committee for Clinical Laboratory Standards) оголосив Аугментин золотим стандартом серед антибіотиків пеніцилінового ряду. Тепер усі новостворені антибіотики мають витримати порівняння саме з цим препаратом.

Додатковим підтвердженням якості й ефективності цього препарату є престижні нагороди, що неодноразово були йому присуджені у різних країнах світу. Зокрема, Аугментин отримав спеціальну нагороду королеви Великобританії як найкращий інноваційний лікарський засіб, почесне звання «Препарат року» в Іспанії, а також був нагороджений премією Галена у Франції та Іспанії.

Удосконалення інноваційного препарату

Міжнародне визнання не стало для фахівців компанії «ГлаксоСмітКляйн» приводом зупинити подальше вдосконалення препарату. Вони продовжували розробляти нові схеми лікування, дозування, лікарські форми. Згодом була винайдена лікарська форма препарату для двократного прийому — Аугментин 625 мг (500 мг амоксициліну та 125 мг клавуланової кислоти). А нещодавно з'явився новий Аугментин — 1000 мг, у якому амоксицилін і клавуланова кислота поєднані у співвідношенні 7 : 1 (875 мг до 125 мг). Збільшення дози амоксициліну (раніше у таблетках Аугментину це співвідношення складало відповідно 4 : 1) дозволило посилити бактерицидний ефект та подовжити час дії препарату щодо патогенних мікроорганізмів, які продукують β-лактамази.

Отже, Аугментин, який нещодавно «відсвяткував» своє 25-річчя, незважаючи на «поважний» вік, досі залишається одним з найкращих препаратів для лікування різноманітних бактеріальних інфекцій та користується популярністю серед лікарів і пацієнтів.

Материали надані компанією «ГлаксоСмітКляйн»



Back to issue