Газета «Новости медицины и фармации» 4(208) 2007

Вірусні гепатити відносяться до числа широко поширених інфекційних захворювань. Вони нерідко мають несприятливий перебіг, що визначається присутністю та характером імунологічних порушень.

Хронічний перебіг, властивий гепатитам В і С, обумовлений імунопатологічним процесом, що виражається недостатністю Т-ланки імунітету, неефективністю специфічного антитілоутворення й депресією макрофагальної ланки захисту. Указані порушення імунного статусу призводять до персистенції вірусу-збудника та пролонгації запального процесу в печінці.

До несприятливих наслідків вірусних гепатитів відноситься дисбіоз кишечнику. Повідомляється, що гострі та хронічні гепатити супроводжуються вираженими патологічними змінами складу мікрофлори кишечника: виникненням дефіциту облігатних мікроорганізмів і зростанням мікробної контамінації товстої кишки [4].

З урахуванням того, що мікрофлора кишечника бере активну участь у формуванні імунно-біологічних реакцій організму — бактеріальні модуліни біфідо- і лактобактерій стимулюють синтез імуноглобулінів, інтерферонів, цитокінів, збільшують кількість комплементу, підвищують активність лізоциму, стимулюють дозрівання макрофагально-гістіоцитарної системи, беруть участь у метаболізмі холестерину та жовчних кислот — зниження детоксикуючої функції мікрофлори ШКТ при дисбіозі кишечнику збільшує навантаження на ферментні системи печінки та за певних умов сприяє і поглиблює їхні метаболічні і структурні зміни [2, 3]. При цьому дисбіоз має різний ступінь вираженості й самостійно практично не коригується [4, 5].

ОБГРУНТУВАННЯ ДОСЛІДЖЕННЯ

Враховуючи викладене вище, актуальним є пошук нових підходів до лікування хронічних вірусних гепатитів. Одним із препаратів, перспективних до застосування в даної категорії хворих, є ентеросорбент Ентеросгель. Селективна детоксикаційна дія препарату щодо токсинів з молекулами малих та середніх розмірів, гепатопротекторні та антиоксидантні властивості, опосередкований імуномоделюючий вплив, здатність до вибіркової адсорбції патогенної мікрофлори та безпечність обумовлюють доцільність включення його до комплексної терапії даної категорії хворих [1, 6–8].

Метою дослідження було вивчення ефективності застосування ентеросорбенту Ентеросгель в комплексному лікуванні пацієнтів з хронічними вірусними гепатитами В і С, особливо з супутнім дисбіозом кишечнику, та визначення його впливу на клінічний перебіг захворювання.

МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ

Обстежено 64 пацієнти у віці від 16 до 45 років, хворих на хронічні вірусні гепатити. Хронічний гепатит В (ХГВ) був у 30 хворих, у 34 пацієнтів — хронічний гепатит С (ХГС).

Діагноз гепатиту В (ГВ) грунтувався на виявленні HВsAg і анти-HВs IgM, гепатиту С — на ідентифікації в сироватці крові анти-HCV і РНК HCV.

У 58 хворих (91 %) встановлена мінімальна, а у 6 (9 %) — низька активність патологічного процесу. У всіх хворих з ХГС і ХГВ відмічався слабкий або помірний фіброз печінки.

Ураження жовчовивідних шляхів і підшлункової залози за даними УЗД реєструвалися у 58 хворих (гіпомоторна дискінезія жовчного міхура — у 24, холецистит — у 21, холестаз — у 8, реактивний панкреатит — у 5).

Усі хворі поділені на 2 групи: І (основна) включала 33 хворих (ХГВ — 14, ХГС — 19), які одержували базисне лікування з включенням препарату Ентеросгель; ІІ група (контрольна) — 31 хворого (ХГВ — 16 хворих, ХГС — 15 хворих), яким проводилася тільки базисна терапія.

Ентеросгель призначали по 1 столовій ложці (15 г) 3 рази на день протягом 3 тижнів. Стан клініко-лабораторних показників оцінювали до початку лікування та на 20-й день терапії, а дослідження деяких параметрів імунного статусу — до початку й через 30 днів від початку лікування. Склад кишкової мікрофлори аналізувався до початку лікування та через тиждень після його закінчення.

РЕЗУЛЬТАТИ Й ОБГОВОРЕННЯ

У всіх обстежених відмічені клініко-лабораторні ознаки хронічного гепатиту. Порушення складу мікрофлори товстої кишки виявлені в 53 пацієнтів, що склало 82,8 %. Дисбіотичні порушення полягали в істотному зниженні вмісту біфідобактерій і лактобактерій та зростанні кількості умовно-патогенної флори (УПФ) — клебсієл, грибів роду Candidа, епідермального стафілококу. При цьому частота порушень біоценозу кишечнику була наступною: у 70 % хворих був дефіцит біфідобактерій, у 30 % — дефіцит лактобактерій, у 20 % — дефіцит кишкової палички з нормальними властивостями. У той же час у 20 % випадків зростав вміст клебсієл, у 40 % — стафілококів і в 30 % — грибів роду Candidа.

У хворих основної групи, що приймали Ентеросгель, відзначена достовірно більш значна зворотна динаміка клінічних та біохімічних проявів хвороби. Так, симптоми інтоксикації (загальна слабкість, розбитість, зниження працездатності) на 20-й день лікування спостерігалися у 8 (12,5 %) пацієнтів основної групи та у 15 (48 %) хворих контрольної групи (р < 0,05). Свербіж шкіри, на який до початку лікування скаржилися 11 (35 %) хворих контрольної групи та 8 (24 %) основної, по закінченню лікування залишався в 6 (19 %) пацієнтів контрольної групи та був відсутній у хворих основної групи (р < 0,001).

Достовірних відмінностей у змінах (зменшенні) розмірів печінки та селезінки у хворих обох груп не виявлено.

Біохімічні показники також швидше нормалізувалися в пацієнтів основної групи, ніж у хворих групи контролю. Так, рівень загального білірубіну після закінчення прийому Ентеросгелю склав 20 % від початкового, а в групі контролю в ті ж терміни рівень білірубіну дорівнював 50 % від початкового (р < 0,05). Разом з тим, динаміка зниження активності амінотрансфераз в обох групах практично не розрізнялася.

Під впливом Ентеросгелю відзначено поліпшення показників біоценозу кишечнику: вміст облігатної флори — біфідобактерій і лактобактерій практично наближався до норми, а кількість УПФ — клебсієл і грибів Candida знижувалася; проте вміст епідермального стафілококу зберігся на підвищеному рівні (табл. 1). Так, після лікування у хворих основної групи знижений вміст біфідобактерій відмічався у 40 % (проти 70 % до початку терапії), знижена кількість лактобактерій — у 10 % хворих (проти 30 %), гриби роду Candida виявлялася у 10 % хворих (проти 30 %), клебсієли — у 10 % (проти 20 %), стафілокок — в 35 % (проти 40 %).

У контрольній групі хворих дисбіотичні зміни в кишечнику збереглися такими ж, як і до початку лікування.

Вивчення імунологічних показників проводили до початку лікування та через 30 днів від початку терапії. Результати дослідження деяких показників імунітету представлені в табл. 2.

Відповідно до даних табл. 2, до початку лікування значні зміни імунного статусу були виявлені в пацієнтів обох груп, в основному у хворих на хронічний вірусний гепатит С. У них спостерігалася помірно виражена лейко- і лімфопенія, депресія Т- і В-клітинної ланки імунної системи: зниження абсолютної кількості Т-лімфоцитів всіх субпопуляцій, Т-хелперів нижче 600, Т-супресорів нижче 600. Показник співвідношення імунорегуляторних клітин (Т-хелпери / Т-супресори), як правило, був у межах норми. Абсолютні показники В-лімфоцитів також були знижені. Показники гуморальної ланки імунітету були без відхилень у більшості хворих. Лише у 2 пацієнтів основної групи спостерігалася дисімуноглобулінемія із зниженням ІgА до 0,8 і 0,7 г/л.

Через 30 днів від початку терапії у більшості хворих основної групи показники клітинного імунітету відновилися: від 1,5 до 2 тис. Т-лімфоцитів — у 52 % хворих і понад 2 тис. — у 15 % хворих. У 67 % пацієнтів Т-хелперів було понад 800, а кількість Т-супресорів до 600–800 і вище була у 82 % хворих. Рівень В-лімфоцитів також досяг норми у 53 % хворих (100–200 клітин), ще у 20 % хворих — на рівні 200–300 клітин, і лише у 5 % він був понад 300 клітин, а у 22 % — нижче 100 клітин. Будь-яких відхилень у гуморальній ланці імунітету виявлено не було. У пацієнтів контрольної групи значної позитивної динаміки імунного статусу виявлено не було.

Під час проведення лікування в жодного з пацієнтів не було відмічено побічних ефектів при прийомі препарату, жоден з пацієнтів від лікування не відмовився.

ВИСНОВКИ

1. Застосування детоксиканту Ентеросгель в комплексній терапії хворих на хронічні вірусні гепатити В і С не тільки усуває ендотоксикоз, а й сприяє швидкій регресії всіх клінічних симптомів.

2. Результати дослідження свідчать про ефективність раннього та тривалого (протягом 20 днів) застосування препарату Ентеросгель для досягнення стійкої нормалізації складу мікрофлори кишечника в пацієнтів з супутнім дисбіозом.

3. Детоксикація препаратом Ентеросгель сприяє нормалізації імунного статусу хворих на хронічні вірусні гепатити, особливо клітинної ланки імунітету.

4. У процесі застосування препарату відзначена його добра переносність і відсутність побічних явищ.