Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.



СІМЕЙНІ ЛІКАРІ ТА ТЕРАПЕВТИ

НЕВРОЛОГИ, НЕЙРОХІРУРГИ, ЛІКАРІ ЗАГАЛЬНОЇ ПРАКТИКИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ

КАРДІОЛОГИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ, РЕВМАТОЛОГИ, НЕВРОЛОГИ, ЕНДОКРИНОЛОГИ

СТОМАТОЛОГИ

ІНФЕКЦІОНІСТИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ, ПЕДІАТРИ, ГАСТРОЕНТЕРОЛОГИ, ГЕПАТОЛОГИ

ТРАВМАТОЛОГИ

ОНКОЛОГИ, (ОНКО-ГЕМАТОЛОГИ, ХІМІОТЕРАПЕВТИ, МАМОЛОГИ, ОНКО-ХІРУРГИ)

ЕНДОКРИНОЛОГИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ, ПЕДІАТРИ, КАРДІОЛОГИ ТА ІНШІ СПЕЦІАЛІСТИ

ПЕДІАТРИ ТА СІМЕЙНІ ЛІКАРІ

АНЕСТЕЗІОЛОГИ, ХІРУРГИ

"News of medicine and pharmacy" 4(208) 2007

Back to issue

Вивчення впливу детоксиканту ентеросгель на клінічні та лабораторні показники при хронічних вірусних гепатитах

Authors: Л.В. МОРОЗ, І.Г. ПАЛІЙ, Вінницький Національний медичний університет імені М.І. Пирогова

Categories: Gastroenterology, Infectious diseases

Sections: Clinical researches

print version

Вірусні гепатити відносяться до числа широко поширених інфекційних захворювань. Вони нерідко мають несприятливий перебіг, що визначається присутністю та характером імунологічних порушень.

Хронічний перебіг, властивий гепатитам В і С, обумовлений імунопатологічним процесом, що виражається недостатністю Т-ланки імунітету, неефективністю специфічного антитілоутворення й депресією макрофагальної ланки захисту. Указані порушення імунного статусу призводять до персистенції вірусу-збудника та пролонгації запального процесу в печінці.

До несприятливих наслідків вірусних гепатитів відноситься дисбіоз кишечнику. Повідомляється, що гострі та хронічні гепатити супроводжуються вираженими патологічними змінами складу мікрофлори кишечника: виникненням дефіциту облігатних мікроорганізмів і зростанням мікробної контамінації товстої кишки [4].

З урахуванням того, що мікрофлора кишечника бере активну участь у формуванні імунно-біологічних реакцій організму — бактеріальні модуліни біфідо- і лактобактерій стимулюють синтез імуноглобулінів, інтерферонів, цитокінів, збільшують кількість комплементу, підвищують активність лізоциму, стимулюють дозрівання макрофагально-гістіоцитарної системи, беруть участь у метаболізмі холестерину та жовчних кислот — зниження детоксикуючої функції мікрофлори ШКТ при дисбіозі кишечнику збільшує навантаження на ферментні системи печінки та за певних умов сприяє і поглиблює їхні метаболічні і структурні зміни [2, 3]. При цьому дисбіоз має різний ступінь вираженості й самостійно практично не коригується [4, 5].

ОБГРУНТУВАННЯ ДОСЛІДЖЕННЯ

Враховуючи викладене вище, актуальним є пошук нових підходів до лікування хронічних вірусних гепатитів. Одним із препаратів, перспективних до застосування в даної категорії хворих, є ентеросорбент Ентеросгель. Селективна детоксикаційна дія препарату щодо токсинів з молекулами малих та середніх розмірів, гепатопротекторні та антиоксидантні властивості, опосередкований імуномоделюючий вплив, здатність до вибіркової адсорбції патогенної мікрофлори та безпечність обумовлюють доцільність включення його до комплексної терапії даної категорії хворих [1, 6–8].

Метою дослідження було вивчення ефективності застосування ентеросорбенту Ентеросгель в комплексному лікуванні пацієнтів з хронічними вірусними гепатитами В і С, особливо з супутнім дисбіозом кишечнику, та визначення його впливу на клінічний перебіг захворювання.

МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ

Обстежено 64 пацієнти у віці від 16 до 45 років, хворих на хронічні вірусні гепатити. Хронічний гепатит В (ХГВ) був у 30 хворих, у 34 пацієнтів — хронічний гепатит С (ХГС).

Діагноз гепатиту В (ГВ) грунтувався на виявленні HВsAg і анти-HВs IgM, гепатиту С — на ідентифікації в сироватці крові анти-HCV і РНК HCV.

У 58 хворих (91 %) встановлена мінімальна, а у 6 (9 %) — низька активність патологічного процесу. У всіх хворих з ХГС і ХГВ відмічався слабкий або помірний фіброз печінки.

Ураження жовчовивідних шляхів і підшлункової залози за даними УЗД реєструвалися у 58 хворих (гіпомоторна дискінезія жовчного міхура — у 24, холецистит — у 21, холестаз — у 8, реактивний панкреатит — у 5).

Усі хворі поділені на 2 групи: І (основна) включала 33 хворих (ХГВ — 14, ХГС — 19), які одержували базисне лікування з включенням препарату Ентеросгель; ІІ група (контрольна) — 31 хворого (ХГВ — 16 хворих, ХГС — 15 хворих), яким проводилася тільки базисна терапія.

Ентеросгель призначали по 1 столовій ложці (15 г) 3 рази на день протягом 3 тижнів. Стан клініко-лабораторних показників оцінювали до початку лікування та на 20-й день терапії, а дослідження деяких параметрів імунного статусу — до початку й через 30 днів від початку лікування. Склад кишкової мікрофлори аналізувався до початку лікування та через тиждень після його закінчення.

РЕЗУЛЬТАТИ Й ОБГОВОРЕННЯ

У всіх обстежених відмічені клініко-лабораторні ознаки хронічного гепатиту. Порушення складу мікрофлори товстої кишки виявлені в 53 пацієнтів, що склало 82,8 %. Дисбіотичні порушення полягали в істотному зниженні вмісту біфідобактерій і лактобактерій та зростанні кількості умовно-патогенної флори (УПФ) — клебсієл, грибів роду Candidа, епідермального стафілококу. При цьому частота порушень біоценозу кишечнику була наступною: у 70 % хворих був дефіцит біфідобактерій, у 30 % — дефіцит лактобактерій, у 20 % — дефіцит кишкової палички з нормальними властивостями. У той же час у 20 % випадків зростав вміст клебсієл, у 40 % — стафілококів і в 30 % — грибів роду Candidа.

У хворих основної групи, що приймали Ентеросгель, відзначена достовірно більш значна зворотна динаміка клінічних та біохімічних проявів хвороби. Так, симптоми інтоксикації (загальна слабкість, розбитість, зниження працездатності) на 20-й день лікування спостерігалися у 8 (12,5 %) пацієнтів основної групи та у 15 (48 %) хворих контрольної групи (р < 0,05). Свербіж шкіри, на який до початку лікування скаржилися 11 (35 %) хворих контрольної групи та 8 (24 %) основної, по закінченню лікування залишався в 6 (19 %) пацієнтів контрольної групи та був відсутній у хворих основної групи (р < 0,001).

Достовірних відмінностей у змінах (зменшенні) розмірів печінки та селезінки у хворих обох груп не виявлено.

Біохімічні показники також швидше нормалізувалися в пацієнтів основної групи, ніж у хворих групи контролю. Так, рівень загального білірубіну після закінчення прийому Ентеросгелю склав 20 % від початкового, а в групі контролю в ті ж терміни рівень білірубіну дорівнював 50 % від початкового (р < 0,05). Разом з тим, динаміка зниження активності амінотрансфераз в обох групах практично не розрізнялася.

Під впливом Ентеросгелю відзначено поліпшення показників біоценозу кишечнику: вміст облігатної флори — біфідобактерій і лактобактерій практично наближався до норми, а кількість УПФ — клебсієл і грибів Candida знижувалася; проте вміст епідермального стафілококу зберігся на підвищеному рівні (табл. 1). Так, після лікування у хворих основної групи знижений вміст біфідобактерій відмічався у 40 % (проти 70 % до початку терапії), знижена кількість лактобактерій — у 10 % хворих (проти 30 %), гриби роду Candida виявлялася у 10 % хворих (проти 30 %), клебсієли — у 10 % (проти 20 %), стафілокок — в 35 % (проти 40 %).

У контрольній групі хворих дисбіотичні зміни в кишечнику збереглися такими ж, як і до початку лікування.

Вивчення імунологічних показників проводили до початку лікування та через 30 днів від початку терапії. Результати дослідження деяких показників імунітету представлені в табл. 2.

Відповідно до даних табл. 2, до початку лікування значні зміни імунного статусу були виявлені в пацієнтів обох груп, в основному у хворих на хронічний вірусний гепатит С. У них спостерігалася помірно виражена лейко- і лімфопенія, депресія Т- і В-клітинної ланки імунної системи: зниження абсолютної кількості Т-лімфоцитів всіх субпопуляцій, Т-хелперів нижче 600, Т-супресорів нижче 600. Показник співвідношення імунорегуляторних клітин (Т-хелпери / Т-супресори), як правило, був у межах норми. Абсолютні показники В-лімфоцитів також були знижені. Показники гуморальної ланки імунітету були без відхилень у більшості хворих. Лише у 2 пацієнтів основної групи спостерігалася дисімуноглобулінемія із зниженням ІgА до 0,8 і 0,7 г/л.

Через 30 днів від початку терапії у більшості хворих основної групи показники клітинного імунітету відновилися: від 1,5 до 2 тис. Т-лімфоцитів — у 52 % хворих і понад 2 тис. — у 15 % хворих. У 67 % пацієнтів Т-хелперів було понад 800, а кількість Т-супресорів до 600–800 і вище була у 82 % хворих. Рівень В-лімфоцитів також досяг норми у 53 % хворих (100–200 клітин), ще у 20 % хворих — на рівні 200–300 клітин, і лише у 5 % він був понад 300 клітин, а у 22 % — нижче 100 клітин. Будь-яких відхилень у гуморальній ланці імунітету виявлено не було. У пацієнтів контрольної групи значної позитивної динаміки імунного статусу виявлено не було.

Під час проведення лікування в жодного з пацієнтів не було відмічено побічних ефектів при прийомі препарату, жоден з пацієнтів від лікування не відмовився.

ВИСНОВКИ

1. Застосування детоксиканту Ентеросгель в комплексній терапії хворих на хронічні вірусні гепатити В і С не тільки усуває ендотоксикоз, а й сприяє швидкій регресії всіх клінічних симптомів.

2. Результати дослідження свідчать про ефективність раннього та тривалого (протягом 20 днів) застосування препарату Ентеросгель для досягнення стійкої нормалізації складу мікрофлори кишечника в пацієнтів з супутнім дисбіозом.

3. Детоксикація препаратом Ентеросгель сприяє нормалізації імунного статусу хворих на хронічні вірусні гепатити, особливо клітинної ланки імунітету.

4. У процесі застосування препарату відзначена його добра переносність і відсутність побічних явищ.


Bibliography

1. Андрейчин М.А., Іщук І.С., Господарський І.Я. Клінічні та імунологічні критерії ефективності ентеросорбції у лікуванні хворих на вірусний гепатит В // Інфекційні хвороби. — 1995. — № 2. — С. 17-21.

2. Ардатская М.Д., Дубинин А.В., Минушкин О.Н. Дисбактериоз кишечника: современные аспекты изучения проблемы, принципы диагностики и лечения // Терапевт. архив. — 2001 — № 2. — С. 67-72.

3. Береза Н.Н. Проблемы дисбактериоза кишечника и его коррекции // Гастроэнтерология. — 2000. — Вып. 31. — С. 432-435.

4. Кучеренко Н.П., Бобровицька А.І., Верещагін І.О. Мікробіоценоз товстої кишки у хворих на вірусний гепатит // Матеріали науково-практичної конференції і пленуму асоціації інфекціоністів України. — Тернопіль, 2004. — С. 115-116.

5. Малий В.П., Гололобова О.В., Скляр А.І. Стан мікробіоценозу товстої кишки у хворих на гострі вірусні гепатити // Матеріали науково-практичної конференції і пленуму асоціації інфекціоністів України. — Тернопіль, 2004. — С. 129-131.

6. Шейман Б.С., Багдасарова І.В., Осадча О.І., Семенов В.Г. Вивчення селективної детоксикаційної дії ентеросорбенту Ентеросгель при комплексному лікуванні нефрологічних захворювань у дітей // Журнал практичного лікаря. — 2004. — № 2. — С. 52-54.

7. Мосунов А.И., Поздняков А.В. Клиническое исследование эффективности препарата сорбционно-детоксикационного действия Энтеросгель при диффузной патологии печени, сопровождающейся гепатодепрессивным синдромом // Клиническое применение препарата Энтеросгель у больных с патологией органов пищеварения: новые подходы к терапии / Методические рекомендации для врачей / Под редакцией И.А. Маева, Ю.Н. Шевченко, А.Б. Петухова — Москва, 2000. — С. 61-63.

8. Горчакова Н.О., Чекман І.С., Бабак В.В. та інші. Вивчення фармакологічної активності та безпечності препарату «Ентеросгель» // Мистецтво лікування. — 2005.— № 4.


Back to issue