Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.



СІМЕЙНІ ЛІКАРІ ТА ТЕРАПЕВТИ

НЕВРОЛОГИ, НЕЙРОХІРУРГИ, ЛІКАРІ ЗАГАЛЬНОЇ ПРАКТИКИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ

КАРДІОЛОГИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ, РЕВМАТОЛОГИ, НЕВРОЛОГИ, ЕНДОКРИНОЛОГИ

СТОМАТОЛОГИ

ІНФЕКЦІОНІСТИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ, ПЕДІАТРИ, ГАСТРОЕНТЕРОЛОГИ, ГЕПАТОЛОГИ

ТРАВМАТОЛОГИ

ОНКОЛОГИ, (ОНКО-ГЕМАТОЛОГИ, ХІМІОТЕРАПЕВТИ, МАМОЛОГИ, ОНКО-ХІРУРГИ)

ЕНДОКРИНОЛОГИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ, ПЕДІАТРИ, КАРДІОЛОГИ ТА ІНШІ СПЕЦІАЛІСТИ

ПЕДІАТРИ ТА СІМЕЙНІ ЛІКАРІ

АНЕСТЕЗІОЛОГИ, ХІРУРГИ

"News of medicine and pharmacy" 9(213) 2007

Back to issue

Використання левофлоксацину в лікуванні інфекційних загострень ХОЗЛ

Authors: О.Я. ЛАДНИЙ, О.С. ТОЛОХ, У.Б. ЧУЛОВСЬКА, Ю.Е. КУЛИТКА, О.А. ФОМЕНКО, Львівський національний медичний університет ім. Д. Галицького

Categories: Pulmonology

Sections: Clinical researches

print version

Хронічні неспецифічні захворювання органів дихання залишаються актуальною медико-соціальною проблемою. Хронічні неспецифічні обструктивні захворювання легень (ХОЗЛ) — найбільш поширена патологія органів дихання, що проявляється прогресуючим перебігом та частими загостреннями. Відомо, що в 50–60 % всіх загострень ХОЗЛ етіологічним фактором є інфекційний процес. Вибір адекватної терапії у хворих з ХОЗЛ пов'язаний із певними труднощами, оскільки часто пацієнти оживають антибіотики хаотично, на власний розсуд, використовують дешеві препарати. Раціональний підхід до вибору антибіотика дозволяє уникнути невдалої терапії, зменшити економічні витрати на лікування.

Фторхінолони ІІІ покоління є ефективною групою антибактеріальних препаратів для лікування інфекцій дихальних шляхів. Респіраторні фторхінолони, зокрема левофлоксацин, належать до одного з перспективних напрямків сучасної антибіотикотерапії в пульмонологічній практиці (И.Г. Березняков; С.В. Буданов та співавт.; Ю.И. Фещенко, В.Г. Гаврисюк; Ю.И. Фещенко, Ю.М. Мостовой; Ю.И. Фещенко, Л.А. Яшина, Н.Г. Горовенко; Л.В. Юдина, А.В. Макаров, Н.И. Демин; С.В. Яковлєв).

Фторхінолони мають бактерицидну дію та фармакокінетику, що забезпечує високу біодоступність з прониканням в органи, тканини, біологічні рідини та клітини макроорганізму. Перераховані властивості фторхінолонів забезпечують результативність при застосуванні низьких доз препарату перорально. Добра переносимість та малотоксичність вигідно відрізняють фторхінолони від інших антибіотиків (С.Н. Авдєєв, А.Г. Чучалин; Е.І. Падейская; С.М. Поливода, О.В. Кулинич, П.Г. Фоменко та співавт.).

Висока ефективність респіраторних фторхінолонів при загостреннях ХОЗЛ зумовлена їх активністю проти Haemophilus influenzae та Moraxella catarrhalis, а особливості їх фармакокінетики створюють високу концентрацію в слизовій оболонці дихальних шляхів та бронхіальному секреті, що забезпечує вплив на Streptococcus pneumonie. Зростання резистентності респіраторних патогенів до стандартних антибіотиків та широкий спектр активності є підставою для призначення респіраторних фторхінолонів як препаратів емпіричної антибіотикотерапії при загостренні ХОЗЛ (И.Г. Березняков; Л.В. Юдіна; С.В. Яковлєв).

Вітчизняний препарат Флоксіум® виробництва ВАТ «Київмедпрепарат» (Корпорація «Артеріум») належить до антибактеріальних препаратів групи фторхінолонів ІІІ покоління (респіраторні фторхінолони).

Флоксіум® (міжнародна та хімічна назва — левофлоксацин) має швидку бактерицидну дію внаслідок пригнічення бактеріального ферменту ДНК-гірази, що унеможливлює розмноження бактеріальних клітин. Після перорального прийому Флоксіум® швидко всмоктується, створюючи пік концентрації у плазмі через 1 годину, і забезпечує майже 100% біодоступність. Після перорального прийому препарат виводиться з плазми повільно, в основному через нирки. Флоксіум® призначають 1 або 2 рази на добу, доза залежить від типу і тяжкості інфекції, чутливості збудника.

Згідно з опублікованими матеріалами дослідження, здійсненого на базі Запорізького медичного університету (С.М. Поливода, О.В. Кулинич), була проведена оцінка ефективності та переносимості препарату Флоксіум® порівняно з оригінальним препаратом у лікуванні загострення ХОЗЛ у 60 пацієнтів. Автори встановили, що клінічна ефективність Флоксіуму® ідентична ефективності оригінального препарату. Відсутність серйозних побічних явищ та небажаних змін лабораторних показників свідчить про безпечність Флоксіуму®. Н.Е. Моногарова й співавт. (Донецький державний медичний університет ім. М. Горького) опублікували дані про застосування Флоксіуму® в лікуванні 30 хворих з інфекційним загостренням ХОЗЛ. Отримані результати досліджень підтвердили високу ефективність препарату, що дало підставу рекомендувати його як антибіотик першої лінії при інфекційних загостреннях ХОЗЛ. Автори також підтверджують безпечність та добру індивідуальну переносимість, відсутність суттєвих побічних реакцій.

На особливу увагу заслуговують матеріали, опубліковані Е.Н. Падейскою в журналі «Качественная клиническая практика» («Левофлоксацин — препарат группы фторхинолонов для лечения инфекционных заболеваний с широкими показаниями к применению», Москва, 2002). Автор зауважує, що на початку ХХІ сторіччя фторхінолони зарекомендували себе високоефективними препаратами з широкими показаннями для лікування інфекційних захворювань, викликаних облігатними патогенами, та гнійно-запальних процесів, зумовлених умовно-патогенними бактеріями, в неінфекційній клініці.

Автор застерігає, що до левофлоксацину також може розвиватися медикаментозна резистентність, що стосується також й інших фторхінолонів. Широке безконтрольне застосування препарату обов'язково підвищує ризик розвитку резистентності. Контроль за рівнем резистентності клінічних штамів до антимікробних препаратів у регіонах та окремо взятих стаціонарних відділеннях — важлива умова адекватного вибору препарату для лікування інфекційного процесу. Це є необхідною обставиною для успішного застосування левофлоксацину в клініці протягом тривалого часу.

Метою даного дослідження було вивчення ефективності та безпечності вітчизняного препарату Флоксіум®, таблетки 500 мг (виробництва ВАТ «Київмедпрепарат» фармацевтичної корпорації «Артеріум», Україна), у лікуванні пацієнтів з інфекційним загостренням ХОЗЛ.

Наказом МОЗ України від 25.05.05 р. № 230 Флоксіум® затверджено для використання в клінічній практиці. Реєстраційне посвідчення № UA /1315/01/01.

Матеріали та методи

Клінічне дослідження було проведено серед пацієнтів, хворих на ХОЗЛ ІІ ст. у фазі загострення, що знаходились на стаціонарному лікуванні у відділенні диференціальної діагностики Львівського регіонального фтизіопульмонологічного центру, який є клінічною базою Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького. Дане дослідження проводилось відповідно до вимог Державного фармацевтичного центру МОЗ України до клінічних досліджень з виконанням умов затвердженого протоколу дослідження.

Групу досліджуваних склали 30 осіб віком 30–45 років, серед них 18 чоловіків та 12 жінок. Тривалість ХОЗЛ від моменту верифікації діагнозу в середньому становила 5,7 року. Переважали хворі з ІІ стадією ХОЗЛ. Проводились загальноприйняті клінічні, бактеріологічні, цитологічні, біохімічні, імунологічні, рентгенологічні та функціональні дослідження.

Характер основних скарг відповідав клінічній картині загострення ХОЗЛ. У клінічній картині домінувала бронхолегенева та інтоксикаційна симптоматика: помірний кашель з виділенням слизово-гнійного або гнійного харкотиння, ядуха, інтенсивність якої збільшувалась при фізичному навантаженні, субфебрильна температура тіла, помірна слабкість, загальний дискомфорт.

Безпосередньо перед призначенням антибіотикотерапії усі хворі пройшли клініко-лабораторне дослідження, визначались показники функції зовнішнього дихання відповідно до схеми протоколу та стандартів обстеження пульмонологічних хворих. Бронхологічне обстеження проведено у 63,0 % пацієнтів досліджуваної групи з забором бронхіального секрету для цитологічного та бактеріологічного дослідження. Усім хворим було проведено цитологічне та мікробіологічне дослідження харкотиння з визначенням чутливості виділених збудників до антибактеріальних препаратів.

Препарат Флоксіум® призначали по 500 мг (1 таблетка, вкрита оболонкою) перорально 1 раз на добу протягом 10 днів. Одночасно всім хворим проводилась базова терапія ХОЗЛ відповідно до стадії захворювання, тяжкості загострення та наявності індивідуальної супутньої симптоматики. Однією з умов дослідження було виключення зі схеми лікування:

— антибіотиків іншої групи;

— системних глюкокортикоїдів;

— нестероїдних протизапальних препаратів;

— препаратів, що містять солі заліза, алюмінію та магнію;

— інших середників, передбачених інструкцією з використання Флоксіуму®.

Отримані результати та їх обговорення

Оцінку суб'єктивних та об'єктивних симптомів проводили за бальною шкалою: від 0 до 3 балів. Уважно аналізувались скарги та відчуття пацієнтів з урахуванням можливого зв'язку з призначенням препарату. Визначення ефективності та переносимості проводили після першої доби призначення Флоксіуму®, а також у динаміці спостереження (третя, сьома та десята доба дослідження). Ефективність та безпечність Флоксіуму® оцінювались пацієнтом та лікарем за кількістю балів до лікування та на 3, 6, 10-й дні під час прийому Флоксіуму® з використанням таких критеріїв:

— значна ефективність — повна регресія бронхолегеневої симптоматики на 5-ту добу дослідження, відсутність побічних ефектів;

— задовільна ефективність — припинення кашлю, зменшення інших симптомів до 10-ї доби дослідження, суб'єктивне покращення стану пацієнта;

— незначна ефективність — незначне зменшення симптомів протягом 10 діб спостереження;

— відсутня ефективність — позитивної динаміки бронхолегеневої симптоматики не виявлено.

Усім хворим до початку лікування проведено бактеріологічне дослідження харкотиння з визначенням чутливості збудника загострення до левофлоксацину in vitro. У 63,0 % пацієнтів матеріал для бактеріологічного дослідження отриманий за допомогою фібробронхоскопії. Хворі, у яких виділені мікроорганізми не були чутливі до левофлоксацину in vitro, у досліджувану групу не включались.

При посіві харкотиння на флору в 28,0 % виявлена Str.рneumonіae, у 26,3 % — H.іnfluenzae, у 38,0 % — Moraxella catarrhalis.

У хворих досліджуваної групи під впливом лікування спостерігали вірогідне зменшення проявів та інтенсивності суб'єктивних симптомів та ознак загострення процесу. Зауважено, що вже на третю добу лікування спостерігали регресування інтоксикаційного синдрому, зниження температури тіла, зменшення інтенсивності кашлю, ядухи, кількості харкотиння та зміну його характеру.

Дані лабораторного обстеження підтверджували наявність запального процесу (лейкоцитоз, зсув лейкоцитарної формули вліво, прискорення ШОЕ, запальний характер харкотиння). Після проведеного лікування ознаки активного процесу запалення, за даними лабораторного дослідження, не спостерігались.

Для оцінки бронхіальної прохідності перед застосуванням Флоксіуму® і після завершеного курсу лікування всім хворим визначались показники функції зовнішнього дихання. Після проведеного лікування в досліджуваній групі виявили покращення прохідності бронхів різних калібрів на 5,0–10,0 % (ОФВ1), збільшення ЖЕЛ та ФЖЕЛ в межах 8,0–12,0 %. З діагностичною метою та для визначення прогнозу проводилась проба з сальбутамолом. Покращення показників функції зовнішнього дихання після проведеної терапії свідчить про її ефективність.

При проведенні клінічного дослідження з вивчення ефективності та безпечності препарату Флоксіум® в дозі 500 мг при одноразовому пероральному прийомі в лікуванні загострень ХОЗЛ результати, отримані на підставі вивчення впливу Флоксіуму® на мікрофлору бронхіального дерева, морфологічний склад крові, покращення показників функції зовнішнього дихання та позитивний вплив на суб'єктивні симптоми і ознаки загострення ХОЗЛ дозволяють зробити висновок про виражену фармакологічну активність Флоксіуму®.

Отримані результати проведених досліджень свідчать про:

— значну ефективність у 67,0 % хворих;

— задовільну ефективність у 21,0 % хворих;

— незначну ефективність у 9,0 % хворих;

— відсутність ефективності у 3,0 % хворих.

Під час проведеного клінічного дослідження пацієнтів з інфекційним загостренням ХОЗЛ, які отримували вітчизняний левофлоксацин Флоксіум ® перорально один раз на добу, суттєвих побічних ефектів не спостерігали, за виключенням в 6 пацієнтівнезначних диспептичних явищ на 5–6-й день від початку прийому препарату, що регресували після симптоматичної терапії.

Таблетки Флоксіум® доцільно ковтати не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю рідини. Дана форма препарату не рекомендована пацієнтам з порушеною функцією нирок, у яких кліренс креатиніну становить менше 50 мл/хв. Для пацієнтів з функціональними порушеннями печінки корекція дози не потрібна, враховуючи, що Флоксіум® незначною мірою метаболізується в печінці.

Відсутність суттєвих побічних ефектів та негативних змін лабораторних показників крові та сечі дають підставу стверджувати про безпечність та добру переносимість Флоксіуму® при використанні його у хворих протягом 10 діб під час загострення ХОЗЛ.

Висновки

1. Фармакокінетичні властивості вітчизняного фторхінолону Флоксіум® (виробництва ВАТ «Київмедпрепарат», Корпорація «Артеріум») забезпечують 100% біодоступність при пероральному застосуванні всієї добової дози протягом короткого курсу лікування.

2. Висока ефективність препарату Флоксіум® дозволяє використовувати його як антибіотик першої лінії при інфекційних загостреннях ХОЗЛ.

3. На сьогоднішній день левофлоксацин вважається найбільш безпечним респіраторним фторхінолоном, а покращена фармакокінетика дозволяє обмежитись одноразовим прийомом на добу, що забезпечує певні зручності для пацієнтів.

4. Згідно з дослідженнями С.М. Паливоди, О.В. Кулинич (Запорізький державний медичний університет), клінічна ефективність препарату Флоксіум® у лікуванні ХОЗЛ ідентична ефективності оригінального препарату, причому вартість Флоксіуму® вдвічі менша.

5. Відсутність суттєвих побічних ефектів дає підставу говорити про безпечність та добру переносимість Флоксіуму®.

6. Результати проведених клінічних досліджень є підставою рекомендувати вітчизняний левофлоксацин Флоксіум® для використання в пульмонологічній практиці при лікуванні хворих із загостренням ХОЗЛ.


Bibliography

1. Авдеев С.Н. Терапия обострения хронической обструктивной болезни легких // Русский медицинский журнал. — 2003. — Т. 11, № 4 (176). — С. 182-188.

2. Авдеев С.Н., Чучалин А.Г. Когда и почему нужны антибиотики при хронической обструктивной болезни легких?

3. Березняков И.Г. Фторхинолоны — уникальный класс антибактериальных средств // Клин. антибиотикотерапия. — 2001. — № 4 (12). — С. 14-17.

4. Буданов С.В., Васильев А.Н., Смирнова Л.Б. Первый «дыхательный» фторхинолон — левофлоксацин (Таваник) в терапии бактериальных инфекций. Принципы фармакодинамики при оптимизации режимов применения // Антибиотики и химиотерапия. — 2001. — Т. 46, № 7. — С. 38-46.

5. Інструкція про діагностику, клінічну класифікацію та лікування хронічних обструктивних захворювань легень // Наказ МОЗ України № 499 від 28.10.2003 р. «Про затвердження інструкції щодо надання допомоги хворим на туберкульоз і неспецифічні захворювання легень». — К., 2003. — С. 50-58.

6. Дворецкий Л.И., Денисова Т.В., Дубровская Н.В. и др. Левофлоксацин в лечении обострений хронического бронхита // Атмосфера. Пульмонология и аллергология. — 2003. — № 3 (10). — С. 22-24.

7. Падейская Е.Н. Антимикробные препараты группы фторхинолонов // Рос. мед. журнал. — 1999. — № 10 (92). — С. 470-476.

8. Фещенко Ю., Гаврисюк В. Хронические обструктивные заболевания легких: классификация, диагностика, лечение // Ліки України. — 2004. — № 9. — С. 14-17.

9. Фещенко Ю.И., Мостовой Ю.М. Фторхинолоновые антибактериальные препараты: Лекция для врачей. — К., 2002. — 26 с.

10. Фещенко Ю.И., Яшина Л.А., Горовенко Н.Г. «Респираторный» фторхинолон левофлоксацин (таваник) в лечении инфекционных заболеваний дыхательных путей // Укр. хіміотерапевт. журн. — 2001. — № 2 (10). — С. 7-12.

11. Фещенко Ю.И., Яшина Л.А., Полянская М.А., Туманов А.Н. Обструктивные заболевания легких: образовательная программа для врачей. — К., 2004. — 287 с.

12. Юдина Л.В., Макаров А.В., Демин Н.И. Фторхинолоны в лечении хронических обструктивних заболеваний легких в стационарных условиях // Здоров'я України. — 2005. — № 1–2 (100–101). — С. 16-17.

13. Яковлев С.В. Место фторхинолонов в лечении бактериальных инфекций // Антибиотики и химиотерапия. — 1999. — Т. 44, № 12. — С. 27-30.

14. Яковлев С.В. Новое поколение фторхинолонов — новые возможности лечения внебольничных инфекций дыхательных путей // Антибиотики и химиопрепараты. — 2001. — Т. 46, № 6. — С. 38-42.


Back to issue